5028
1. Податковий інспектор спочатку перевіряє чи є дана особа платником цього податку
2. В подальшому він перевіряє порядок обліку та сплати податку.
Розглянемо ці пункти більш детально.
Платниками збору, згідно з п. 2.1 Інструкції №162, є резиденти (юрособи, фізособи - СПД) і постійні представництва нерезидентів, що здійснюють на території України, а так само в межах її континентального шельфу і винятковій (морській) економічній зоні викиди, скидання забруднюючих речовин і розміщення відходів (далі особи, що здійснюють забруднення).
Під викидами забруднюючих речовин маються на увазі викиди, що здійснюються в атмосферне повітря стаціонарними (котельні, заводи, фабрики й ін.) і пересувними (автомобільний, залізничний, водяний, повітряний транспорт) джерелами забруднення, під скиданнями забруднюючих речовин - їхні скидання у водойми, а під розміщенням відходів - їхнє розміщення на смітниках, спеціальних місцях поховання й ін.
Оскільки забруднюючі речовини виникають тільки внаслідок експлуатації джерел забруднення, то з цього випливає, що платниками збору є тільки ті особи, що здійснюють експлуатацію джерел забруднення, тобто їхні власники чи орендарі.
Особи, що планують використовувати у своїй виробничій діяльності стаціонарні джерела забруднення (власні чи орендовані) перш ніж приступити до їх експлуатації повинні одержати на це дозвіл в органів Мінекоресурсів (п. 2 Порядку №303). Мінекоресурси веде облік осіб, що отримали такий дозвіл і надає відомості про них в органи ДПС. Ті особи, що експлуатують пересувні засоби, що здійснюють забруднюючі викиди, дозвіл на їхню експлуатацію в Мінекоресурсів одержувати не повинні, однак це не позбавляє їх від обов’язків сплачувати даний збір (п. 2.4 Інструкції №162).
Для осіб, що використовують стаціонарні джерела забруднення, що здійснюють скидання у водойми і розміщення відходів Мінекоресурсів чи місцеві органи влади встановлюють ліміти на забруднення. Якщо такою особою установлені ліміти будуть перевищені, то збір за таке перевищення сплачується в п’ятикратному розмірі (п. 8 Порядку №303) 1 . У випадку, якщо підприємство здійснює скидання забруднюючих речовин у водойми чи розміщення відходів без дозволу (без установлених лімітів), то воно повинно визначати збір за всі здійснені скидання чи розміщені відходи як за понадлімітні (тобто в п’ятикратному розмірі) (п. 8 Порядку №303).
Об’єктами нарахування збору для стаціонарних джерел забруднення є об’єми забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря чи скидаються безпосередньо у водяний об’єкт, і об’єми відходів, що розміщаються в спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, а для пересувних джерел забруднення - об’єми фактично використаних видів пального, у результаті спалення яких з’являються забруднюючі речовини.
Збір за забруднення навколишнього середовища визначається в такий спосіб.
1. Суми збору, що стягується за викиди стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються, виходячи з фактичних об’ємів викидів, нормативів збору (таблиця 1.1 Додатка до Порядку №303) і коригувальних коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку №303 і визначаються по формулі:
Пвс = S0,8 х (Млі х Нбі х Кнас х Кф),
де: Млі - об’єм викиду і-тої (визначеного одного виду) забруднюючої речовини (тон);
Нбі - норматив збору за тонну і-тої забруднюючої речовини (грн/тон);
Кнас - коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту, наведений у табл. 2.1 додатка 2 до Порядку №303;
Кф - коригувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту, наведений у табл. 2.2 додатка 2 до Порядку №303;
( - знак суми;
і, м - забруднюючі речовини. Оскільки підприємства можуть здійснювати викиди, скидання чи розміщення декількох видів забруднюючих речовин, то збір по вищенаведеній формулі розраховується по кожній такій речовині. Загальна сума збору визначається як сума зборів за кожну забруднюючу речовину. Наприклад, підприємство здійснило викиди сірководню (5 т.) і сірковуглецю (10 т.). Нбі для сірководню складає 257 грн./т., а для сірковуглецю - 167 грн./т. Для визначення суми збору за викиди сірководню необхідно у вищенаведену формулу підставити 5т., 257 грн./т., а також інші коефіцієнти, а для визначення збору за викиди сірковуглецю - 10 т., 167 грн./т. і інші коефіцієнти. Загальна сума збору буде дорівнювати сумі зборів за викиди сірководню і сірковуглецю. Аналогічний принцип закладений при визначенні збору у всіх нижченаведених формулах.
0,8 - Постановою № 402 підприємствам дозволене в 2003 р., починаючи з 01.04.03 р., застосування коефіцієнта 0,8 до нормативів збору за забруднення навколишнього середовища.
Визначивши розмір збору за викиди стаціонарними джерелами помітимо, що в таблиці 1.1 додатка 1 до Порядку №303 наведені нормативи збору за викиди основних забруднюючих речовин. Якщо підприємство здійснює викиди речовин, що не включені в таблицю 1.1, то в такому випадку воно повинно визначити клас небезпеки такої речовини (усього їх чотири) і застосовувати нормативи збору, що встановлені для відповідного класу (таблиця 1.2 додатка 1 до Порядку №303). У випадку, якщо забруднююча речовина не віднесена ні до якого класу небезпеки, то вона підлягає перевірці на те, до якого орієнтовно безпечного рівня впливу (далі - ОБРВ) воно віднесено. У такому випадку застосовується норматив збору, установлений для відповідного ОБРВ (таблиця 1.3 додатка 1 до Порядку №303). Перелік забруднюючих речовин із указівкою класу небезпеки таких речовин, а також ОБРВ забруднюючих речовин наводяться в Довіднику.
У випадку, якщо забруднююча речовина не віднесена до визначеного класу небезпеки і до ОБРВ, то, при визначенні збору, при викиді такої речовини застосовується норматив збору першого класу небезпеки (таблиця 1.2 додатка 1 до Порядку №303).
2. Суми збору, що стягуються за викиди пересувними джерелами забруднення (Пвп), обчислюється, виходячи з кількості фактично використаного пального і його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і коригувальних коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку №303, і визначаються по формулі:
Пвп = S 0,8 х Мі х Нбі х Кнас х Кф,
де: Мі - кількість використаного пального і-того виду (тонн);
Нбі - норматив збору за тонну і-того виду пального (грн/т);
Кнас - коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту, наведений у таблиці 2.1 додатка 2 до Порядку №303;
Кф - коригувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту, наведений у таблиці 2.2 додатка 2 до Порядку №303;
Коментуючи порядок визначення збору за викиди пересувними засобами забруднення, звернемо увагу на те, що в таблиці 1.4 Порядку №303 бензин розділяється на етилірований і неетилірований. Нагадаємо, що до етилірованих бензинів відносяться наступні марки бензину: А-76Ек, А-80Ек, А-92Ек, АІ-93Ек, АІ-95Ек, А-98Ек, а до неетилірованих: А-72, А-76, А-80, А-90, А-91, А-92, АІ-93, А-95, А-96, А-98.
Також звернемо увагу на те, що норматив за викиди встановлюється в гривнях за тонну, у той час як при покупці дизельного палива чи бензину його вимір відбувається в літрах. Для переведення об’єму в масу (літри в тонни) необхідно об’єм помножити на густина (дизельного палива чи бензину). Тобто, для того, щоб одержати масу використаного палива необхідно знати густину такого палива. Як відомо густина різних речовин у тому числі ПММ змінюється в залежності від температури. Реальну густину ПММ у залежності від температури можна визначити за ДСТ 3900-85. Зрозуміло, що температура може змінюватись щодня і проводити постійні щоденні розрахунки густини ПММ може бути досить трудомістким процесом. Вийти з даної ситуації можна шляхом, запропонованим у Листі №16. У ньому говориться, що оскільки кожна партія нафтопродуктів має паспорт якості, у якому надається показник "густина нафтопродукту", то даний показник може використовуватись як перекладний коефіцієнт об’єму в масу.
Оскільки у всіх документах на нафтопродукти, у тому числі й у паспортах (сертифікатах) якості, указується густина при температурі 20 °С то, посилаючись на вищезгаданий лист, значення густини при 20°С можна використовувати для визначення суми збору за забруднення навколишнього середовища при будь-якій температурі повітря. У зв’язку з тим, що ДПАУ з приводу цього питання офіційних роз’яснень не давала, то, згідно пп. 4.4.2 Закону №2181, підприємства можуть у своїх рішеннях керуватися саме Листом №16.
Нижче наведені значення густини різних марок бензинів і дизельного палива при температурі 20°С відповідно до держстандарту 3900-85 "Нафта і нафтопродукти. Методи визначення густини" з обліком розроблених температурних виправлень до густини" (таблиці 1 і 2).
Звернемо увагу на те, що в таблиці 1 значення щільності коливаються у визначеному діапазоні. Вважаємо, що при визначенні збору найкраще використовувати її середнє значення.
3. Суми збору, що стягується за скидання (Пс), обчислюються на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних об’ємів скидань, нормативів збору і коригувального коефіцієнта, наведеного в таблиці 2.3 додатка 2 до Порядку №303, і визначається по формулі:
Пс = S0,8 х (Млі х Нбі х Крб) + 0,8 х (Мпі х Нбі х Крб х 5),
де: Млі - об’єм скидання і-того забруднюючого речовини в межах ліміту (т);
Мпі - об’єм понадлімітного скидання (різниця між об’ємом фактичного скидання і ліміту) і-тої забруднюючої речовини (т);
Нбі - норматив збору за тонну і-тої забруднюючої речовини, (грн/т);
Крб - регіональний (басейновий) коригувальний коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водяного господарства, наведений у таблиці 2.3 додатка 2 до Порядку №303;
4. Суми збору, що стягуються за розміщення відходів (Прв), обчислюються на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних об’ємів розміщення відходів, нормативів збору і коригувальних коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку №303, і визначаються по формулі:
Прв = S0,8 х (Нбі х Млі х Кт х До) + 0,8 х (Кп х Нбі х Мпі х Кт х Кох 5),
де: Млі - об’єм відходів і-того виду в границях ліміту (відповідно до дозволів на розміщення), (т);
Мпі - об’єм понадлімітного розміщення відходів (різниця між об’ємом фактичного розміщення відходів і лімітом) і-того виду(т);
Нбі - норматив збору за тонну відходів і-того виду в межах ліміту (грн/т);
Кт - коригувальний коефіцієнт, що враховує розташування місця розміщення відходів, наведений у таблиці 2.4 додатка 2 до Порядку №303;
До - коригувального коефіцієнт, що враховує характер оснащення місця розміщення відходів, наведений у таблиці 2.5. додатка 2 до Порядку №303;
Порядок обліку і сплати збору за забруднення навколишнього середовища
Тому, що джерела забруднення можуть використовуватися для різних цілей, наприклад, котельня для обігріву як адміністративних, так і виробничих приміщень, транспорт - для виробничих, адміністративних чи збутових потреб і ін., то сума збору бути віднесена в рахунків 23, 91, 92, 93 з кредиту рахунка 64 (для даного збору відкривається окремий субрахунок).
Підприємство має право суму нарахованого збору за забруднення навколишнього середовища включати до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.5 Закону про прибуток. Причому, при сплаті "п’ятикратного" (п. 8 Порядку №303) збору підприємство має право включати також до складу валових витрат його суму, тому що він входить у загальну суму збору, хоча до деякої міри і є різновидом штрафів. Але ще раз підкреслюємо, що ця сума не є штрафом, а є складовою частиною збору на підставі норм Порядку №303 і Інструкції №162.
На підставі п. 9, 10 Порядку №303 і п. 7.2, 7.3 Інструкції №162 розрахунок збору надається платниками в органам ДПС протягом 40 днів, наступних після останнього дня звітного кварталу. Сплата збору здійснюється протягом 10 днів, що випливають за останнім днем подачі звітності (розрахунку) по збору, тобто сплата відбувається в загальній сумі протягом 50 днів, що випливають після останнього дня звітного кварталу, включаючи останній.
Сплата збору провадиться загальною сумою одним платіжним дорученням.
Задача
Платник податків до початку перевірки податковою інспекцією самостійно виявив факт заниження свого податкового зобов’язання на 28 тис. Вкажіть дії платника, за яких до нього не будуть застосовані штрафні санкції.
В п. 17.2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III вказується, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань адміністративні штрафи не накладаються.
Це правило не застосовується, якщо:
а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов’язання;
б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою — платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III.
2. "Інструкція про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. №162/379.
3. "Порядок установлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягування цього збору", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. №303.
4. "Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, що заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затверджена наказом Мінекобезпеки від 18.05.95 р. №38.
2. В подальшому він перевіряє порядок обліку та сплати податку.
Розглянемо ці пункти більш детально.
Платниками збору, згідно з п. 2.1 Інструкції №162, є резиденти (юрособи, фізособи - СПД) і постійні представництва нерезидентів, що здійснюють на території України, а так само в межах її континентального шельфу і винятковій (морській) економічній зоні викиди, скидання забруднюючих речовин і розміщення відходів (далі особи, що здійснюють забруднення).
Під викидами забруднюючих речовин маються на увазі викиди, що здійснюються в атмосферне повітря стаціонарними (котельні, заводи, фабрики й ін.) і пересувними (автомобільний, залізничний, водяний, повітряний транспорт) джерелами забруднення, під скиданнями забруднюючих речовин - їхні скидання у водойми, а під розміщенням відходів - їхнє розміщення на смітниках, спеціальних місцях поховання й ін.
Оскільки забруднюючі речовини виникають тільки внаслідок експлуатації джерел забруднення, то з цього випливає, що платниками збору є тільки ті особи, що здійснюють експлуатацію джерел забруднення, тобто їхні власники чи орендарі.
Особи, що планують використовувати у своїй виробничій діяльності стаціонарні джерела забруднення (власні чи орендовані) перш ніж приступити до їх експлуатації повинні одержати на це дозвіл в органів Мінекоресурсів (п. 2 Порядку №303). Мінекоресурси веде облік осіб, що отримали такий дозвіл і надає відомості про них в органи ДПС. Ті особи, що експлуатують пересувні засоби, що здійснюють забруднюючі викиди, дозвіл на їхню експлуатацію в Мінекоресурсів одержувати не повинні, однак це не позбавляє їх від обов’язків сплачувати даний збір (п. 2.4 Інструкції №162).
Для осіб, що використовують стаціонарні джерела забруднення, що здійснюють скидання у водойми і розміщення відходів Мінекоресурсів чи місцеві органи влади встановлюють ліміти на забруднення. Якщо такою особою установлені ліміти будуть перевищені, то збір за таке перевищення сплачується в п’ятикратному розмірі (п. 8 Порядку №303) 1 . У випадку, якщо підприємство здійснює скидання забруднюючих речовин у водойми чи розміщення відходів без дозволу (без установлених лімітів), то воно повинно визначати збір за всі здійснені скидання чи розміщені відходи як за понадлімітні (тобто в п’ятикратному розмірі) (п. 8 Порядку №303).
Об’єктами нарахування збору для стаціонарних джерел забруднення є об’єми забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря чи скидаються безпосередньо у водяний об’єкт, і об’єми відходів, що розміщаються в спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, а для пересувних джерел забруднення - об’єми фактично використаних видів пального, у результаті спалення яких з’являються забруднюючі речовини.
Збір за забруднення навколишнього середовища визначається в такий спосіб.
1. Суми збору, що стягується за викиди стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються, виходячи з фактичних об’ємів викидів, нормативів збору (таблиця 1.1 Додатка до Порядку №303) і коригувальних коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку №303 і визначаються по формулі:
Пвс = S0,8 х (Млі х Нбі х Кнас х Кф),
де: Млі - об’єм викиду і-тої (визначеного одного виду) забруднюючої речовини (тон);
Нбі - норматив збору за тонну і-тої забруднюючої речовини (грн/тон);
Кнас - коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту, наведений у табл. 2.1 додатка 2 до Порядку №303;
Кф - коригувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту, наведений у табл. 2.2 додатка 2 до Порядку №303;
( - знак суми;
і, м - забруднюючі речовини. Оскільки підприємства можуть здійснювати викиди, скидання чи розміщення декількох видів забруднюючих речовин, то збір по вищенаведеній формулі розраховується по кожній такій речовині. Загальна сума збору визначається як сума зборів за кожну забруднюючу речовину. Наприклад, підприємство здійснило викиди сірководню (5 т.) і сірковуглецю (10 т.). Нбі для сірководню складає 257 грн./т., а для сірковуглецю - 167 грн./т. Для визначення суми збору за викиди сірководню необхідно у вищенаведену формулу підставити 5т., 257 грн./т., а також інші коефіцієнти, а для визначення збору за викиди сірковуглецю - 10 т., 167 грн./т. і інші коефіцієнти. Загальна сума збору буде дорівнювати сумі зборів за викиди сірководню і сірковуглецю. Аналогічний принцип закладений при визначенні збору у всіх нижченаведених формулах.
0,8 - Постановою № 402 підприємствам дозволене в 2003 р., починаючи з 01.04.03 р., застосування коефіцієнта 0,8 до нормативів збору за забруднення навколишнього середовища.
Визначивши розмір збору за викиди стаціонарними джерелами помітимо, що в таблиці 1.1 додатка 1 до Порядку №303 наведені нормативи збору за викиди основних забруднюючих речовин. Якщо підприємство здійснює викиди речовин, що не включені в таблицю 1.1, то в такому випадку воно повинно визначити клас небезпеки такої речовини (усього їх чотири) і застосовувати нормативи збору, що встановлені для відповідного класу (таблиця 1.2 додатка 1 до Порядку №303). У випадку, якщо забруднююча речовина не віднесена ні до якого класу небезпеки, то вона підлягає перевірці на те, до якого орієнтовно безпечного рівня впливу (далі - ОБРВ) воно віднесено. У такому випадку застосовується норматив збору, установлений для відповідного ОБРВ (таблиця 1.3 додатка 1 до Порядку №303). Перелік забруднюючих речовин із указівкою класу небезпеки таких речовин, а також ОБРВ забруднюючих речовин наводяться в Довіднику.
У випадку, якщо забруднююча речовина не віднесена до визначеного класу небезпеки і до ОБРВ, то, при визначенні збору, при викиді такої речовини застосовується норматив збору першого класу небезпеки (таблиця 1.2 додатка 1 до Порядку №303).
2. Суми збору, що стягуються за викиди пересувними джерелами забруднення (Пвп), обчислюється, виходячи з кількості фактично використаного пального і його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і коригувальних коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку №303, і визначаються по формулі:
Пвп = S 0,8 х Мі х Нбі х Кнас х Кф,
де: Мі - кількість використаного пального і-того виду (тонн);
Нбі - норматив збору за тонну і-того виду пального (грн/т);
Кнас - коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту, наведений у таблиці 2.1 додатка 2 до Порядку №303;
Кф - коригувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту, наведений у таблиці 2.2 додатка 2 до Порядку №303;
Коментуючи порядок визначення збору за викиди пересувними засобами забруднення, звернемо увагу на те, що в таблиці 1.4 Порядку №303 бензин розділяється на етилірований і неетилірований. Нагадаємо, що до етилірованих бензинів відносяться наступні марки бензину: А-76Ек, А-80Ек, А-92Ек, АІ-93Ек, АІ-95Ек, А-98Ек, а до неетилірованих: А-72, А-76, А-80, А-90, А-91, А-92, АІ-93, А-95, А-96, А-98.
Також звернемо увагу на те, що норматив за викиди встановлюється в гривнях за тонну, у той час як при покупці дизельного палива чи бензину його вимір відбувається в літрах. Для переведення об’єму в масу (літри в тонни) необхідно об’єм помножити на густина (дизельного палива чи бензину). Тобто, для того, щоб одержати масу використаного палива необхідно знати густину такого палива. Як відомо густина різних речовин у тому числі ПММ змінюється в залежності від температури. Реальну густину ПММ у залежності від температури можна визначити за ДСТ 3900-85. Зрозуміло, що температура може змінюватись щодня і проводити постійні щоденні розрахунки густини ПММ може бути досить трудомістким процесом. Вийти з даної ситуації можна шляхом, запропонованим у Листі №16. У ньому говориться, що оскільки кожна партія нафтопродуктів має паспорт якості, у якому надається показник "густина нафтопродукту", то даний показник може використовуватись як перекладний коефіцієнт об’єму в масу.
Оскільки у всіх документах на нафтопродукти, у тому числі й у паспортах (сертифікатах) якості, указується густина при температурі 20 °С то, посилаючись на вищезгаданий лист, значення густини при 20°С можна використовувати для визначення суми збору за забруднення навколишнього середовища при будь-якій температурі повітря. У зв’язку з тим, що ДПАУ з приводу цього питання офіційних роз’яснень не давала, то, згідно пп. 4.4.2 Закону №2181, підприємства можуть у своїх рішеннях керуватися саме Листом №16.
Нижче наведені значення густини різних марок бензинів і дизельного палива при температурі 20°С відповідно до держстандарту 3900-85 "Нафта і нафтопродукти. Методи визначення густини" з обліком розроблених температурних виправлень до густини" (таблиці 1 і 2).
Звернемо увагу на те, що в таблиці 1 значення щільності коливаються у визначеному діапазоні. Вважаємо, що при визначенні збору найкраще використовувати її середнє значення.
3. Суми збору, що стягується за скидання (Пс), обчислюються на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних об’ємів скидань, нормативів збору і коригувального коефіцієнта, наведеного в таблиці 2.3 додатка 2 до Порядку №303, і визначається по формулі:
Пс = S0,8 х (Млі х Нбі х Крб) + 0,8 х (Мпі х Нбі х Крб х 5),
де: Млі - об’єм скидання і-того забруднюючого речовини в межах ліміту (т);
Мпі - об’єм понадлімітного скидання (різниця між об’ємом фактичного скидання і ліміту) і-тої забруднюючої речовини (т);
Нбі - норматив збору за тонну і-тої забруднюючої речовини, (грн/т);
Крб - регіональний (басейновий) коригувальний коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водяного господарства, наведений у таблиці 2.3 додатка 2 до Порядку №303;
4. Суми збору, що стягуються за розміщення відходів (Прв), обчислюються на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних об’ємів розміщення відходів, нормативів збору і коригувальних коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку №303, і визначаються по формулі:
Прв = S0,8 х (Нбі х Млі х Кт х До) + 0,8 х (Кп х Нбі х Мпі х Кт х Кох 5),
де: Млі - об’єм відходів і-того виду в границях ліміту (відповідно до дозволів на розміщення), (т);
Мпі - об’єм понадлімітного розміщення відходів (різниця між об’ємом фактичного розміщення відходів і лімітом) і-того виду(т);
Нбі - норматив збору за тонну відходів і-того виду в межах ліміту (грн/т);
Кт - коригувальний коефіцієнт, що враховує розташування місця розміщення відходів, наведений у таблиці 2.4 додатка 2 до Порядку №303;
До - коригувального коефіцієнт, що враховує характер оснащення місця розміщення відходів, наведений у таблиці 2.5. додатка 2 до Порядку №303;
Порядок обліку і сплати збору за забруднення навколишнього середовища
Тому, що джерела забруднення можуть використовуватися для різних цілей, наприклад, котельня для обігріву як адміністративних, так і виробничих приміщень, транспорт - для виробничих, адміністративних чи збутових потреб і ін., то сума збору бути віднесена в рахунків 23, 91, 92, 93 з кредиту рахунка 64 (для даного збору відкривається окремий субрахунок).
Підприємство має право суму нарахованого збору за забруднення навколишнього середовища включати до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.5 Закону про прибуток. Причому, при сплаті "п’ятикратного" (п. 8 Порядку №303) збору підприємство має право включати також до складу валових витрат його суму, тому що він входить у загальну суму збору, хоча до деякої міри і є різновидом штрафів. Але ще раз підкреслюємо, що ця сума не є штрафом, а є складовою частиною збору на підставі норм Порядку №303 і Інструкції №162.
На підставі п. 9, 10 Порядку №303 і п. 7.2, 7.3 Інструкції №162 розрахунок збору надається платниками в органам ДПС протягом 40 днів, наступних після останнього дня звітного кварталу. Сплата збору здійснюється протягом 10 днів, що випливають за останнім днем подачі звітності (розрахунку) по збору, тобто сплата відбувається в загальній сумі протягом 50 днів, що випливають після останнього дня звітного кварталу, включаючи останній.
Сплата збору провадиться загальною сумою одним платіжним дорученням.
Задача
Платник податків до початку перевірки податковою інспекцією самостійно виявив факт заниження свого податкового зобов’язання на 28 тис. Вкажіть дії платника, за яких до нього не будуть застосовані штрафні санкції.
В п. 17.2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III вказується, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань адміністративні штрафи не накладаються.
Це правило не застосовується, якщо:
а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов’язання;
б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою — платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III.
2. "Інструкція про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. №162/379.
3. "Порядок установлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягування цього збору", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. №303.
4. "Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, що заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затверджена наказом Мінекобезпеки від 18.05.95 р. №38.