6365
Ринкові трансформації постсоціалістичних країн передбачають реформування державних фінансів і зокрема бюджетної системи. Докорінно змінюється сутність однієї з осно¬вних категорій державних фінансів - бюджету, формування якого в умовах ринку повинно відбуватися на основі концепції суспільних благ. Держава надає своїм громадянам різноманітні суспільні блага, пов'язані з організацією освіти, охорони здо¬ров'я, культури, науки, спорту, оборони країни, управління, охорони правопорядку тощо. Потреба в суспільних благах ви¬значає обсяги головного фінансового фонду держави - бюджету, основним джерелом якого стають податки. Складові систе¬ми оподаткування, механізм справляння податків і загальний рівень оподаткування багато в чому визначаються сукупною потребою в суспільних благах, для надання яких держава мобі¬лізує необхідні кошти за допомогою податків.
Ринковий механізм господарювання змінює акценти у витрачанні державних коштів. Соціальна орієнтація ринкової економіки передбачає спрямування більшої частки бюд¬жетних коштів на задоволення потреб населення - утримання об'єктів соціально-культурної сфери та соціальної інфрастру¬ктури, надання допомоги незахищеним верствам населення. Відповідно, спостерігається зменшення як абсолютних, так і відносних розмірів коштів, що спрямовуються на розвиток народного господарства, утримання підприємств державного сектора, надання дотацій збитковим структурам.
Нові завдання у сфері державних фінансів, що постають з огляду на ринкові перетворення, потребують реформування бюджетної системи, яке передбачає відокремлення державного бюджету від місцевих, встановлення дійсної са¬мостійності бюджетів усіх рівнів і видів, використання нових підходів в організації міжбюджетних відносин на основі бю¬джетного федералізму та фіскальної автономії місцевих влас¬тей. У процесі реформування бюджетної системи суттєво зро¬стає роль найчисельнішої та найголовнішої її ланки - місце¬вих бюджетів. Поряд із державним, місцеві бюджети стають головним важелем перерозподілу валового внутрішнього про¬дукту та національного доходу. В останні роки від 12 до 16% від валового внутрішнього продукту України акумулювалося в доходах місцевих бюджетів. Зосередження значних грошо¬вих засобів відповідає новим вагомішим і складнішим завданням, які постають перед місцевими бюджетами на ни¬нішньому етапі розвитку України.
Як визначено програмою "Україна-2010", одним із напрямків підвищення конкурентоспроможності національної економіки є її структурна перебудова, яку намічається здійс¬нити не за галузевим принципом, а відповідно до таких пріо¬ритетних напрямків:
• підвищення конкурентоспроможності виробництва і збільшення експортного потенціалу країни;
• посилення соціальної орієнтації економіки, освоєння випуску нових конкурентоспроможних товарів широкого вжитку;
• реалізація енергозберігаючої моделі економіки;
• оновлення виробництва на науково-технологічній основі;
• реструктуризація підприємств;
• створення відповідних ефективних регіональних структур. Місцеві бюджети повинні стати головним ін¬струментом реалізації регіональної економічної полі¬тики, основними завданнями якої на період до 2010
року є:
• подальша децентралізація, передача додаткових функцій з управління економічним розвитком на регіона¬льний рівень;
• підвищення (вирівнювання) ступенів соціальне-економічного розвитку регіонів та ефективності територіа¬льного поділу праці; раціоналізація розселення;
• розроблення програм раціонального використання продуктивних сил з метою зменшення територіальних диспропорцій у розміщенні передусім промислового виробництва та об'єктів його інфраструктури, що пе¬редбачає, зокрема, забезпечення рівномірності розвит¬ку регіонів, зниження ступеня нераціонального вико¬ристання природно-ресурсного потенціалу та екологі¬чного дисбалансу територій;
• інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, оптимізація та спеціалізація відповідно до зональних грунтово-кліматичних умов;
• забезпечення державних соціальних стандартів та гарантій соціального захисту населення незалежно від економічних можливостей регіонів;
• поліпшення стану довкілля у промислових центрах Донбасу, Придніпров'я, Прикарпаття, а також у регіонах, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (Київська, Житомирська, Рівненська та інші області);
• раціональне використання рекреаційних ресурсів Автономної Республіки Крим, узбережжя Чорного та Азовського морів. Карпатського регіону, сприятливих кліматичних та бальнеологічних факторів Волинської,
Вінницької, Полтавської, Черкаської та інших областей; розвиток туристичної індустрії;
• створення Кримського та Прикарпатського центрів міжнародного та міжрегіонального співробітництва з метою повнішого використання туристично-курортного комплексу;
• послідовна реалізація програм комплексного облаштування депортованих народів у південних регіонах;
• створення та розвиток спеціальних економічних зон зі сприятливими умовами для підприємництва з метою
раціонального використання ресурсного потенціалу регіону, підвищення рівня зайнятості.
Як бачимо, багато з вищенаведених пріоритетних напрямків багато з них стосуються регіонального розвитку. При цьому в основу має бути закладено саме місцеві фінанси.
Місцеві фінанси посідають надзвичайно важливе мі¬сце в економічному та соціальному житті суспільства, що знаходить відображення у різноманітних зв'язках, які вини¬кають в процесі їх формування та використання, - з місцевим господарством, підприємствами, фірмами, установами тощо, які працюють на території функціонування місцевих бюджетів, з органами державної влади та управління, з населенням. Найважливіші аспекти складної та багатогранної ролі місце¬вих бюджетів полягають у тому, що:
Місцеві бюджети є важливим інструментом макроекономічного регулювання, за їхньою допомогою перерозпо¬діляється приблизно 1/6 виробленого валового внутрішнього продукту України. Доходи, які акумулюються у місцевих бю¬джетах, використовуються на утримання установ соціально-культурної сфери, підприємств житлово-комунального госпо¬дарства, виплати допомог із соціального захисту та соціаль¬ного забезпечення. Отже, через місцеві бюджети проходить
перерозподіл суспільного продукту між різними сферами дія¬льності та соціальними групами населення. Місцеві бюджети як інструмент регулювання економіки характеризуються до¬сить широкою сферою впливу (через їхній всеохоплюючий характер), високою дієвістю та гнучкістю, яка, до речі, прита¬манна всім бюджетним важелям.
Місцеві фінанси сприяють досягненню пропорцій¬ності у розвитку територій, є одним з інструментів міжтериторіального перерозподілу виробленого валового внутрішньо¬го продукту та здійснення фінансового вирівнювання. На практиці ця функція місцевих бюджетів реалізується через
диференціацію нормативів відрахувань від регулюючих дохо¬дів, що надходять до бюджетів різних адміністративно-територіальних утворень в Україні, а також за допомогою на¬дання бюджетних трансфертів (дотацій та субвенцій) з держа¬вного бюджету України. У процесі бюджетного регулювання проводиться вирівнювання бюджетної забезпеченості терито-рій і поступове усунення відмінностей соціально-економічного розвитку.
Фінансування більшості державних видатків, насам¬перед соціального спрямування, здійснюється з місцевих бюд¬жетів. Передусім це стосується виплат із соціального захисту та соціального забезпечення населення, утримання закладів со¬ціально-культурної сфери, видатків на розвиток місцевого гос¬подарства. В цілому майже половина видатків зведеного бюджету України здійснюється через місцеві бюджети.
Місцеві бюджети в нинішніх умовах є одним із джерел задоволення життєвих потреб населення. Коштом мі¬сцевих бюджетів проводяться додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, допомог і пільг ветеранам війни та праці, сім'ям з дітьми, ма¬лозабезпеченим верствам населення, одиноким престарілим
громадянам, які потребують догляду, тощо. За рахунок коштів
місцевих бюджетів утримуються заклади культури, фізичної
культури та спорту, фінансуються молодіжні програми.
Фінансову основу місцевого самоврядування, згідно з чинним законодавством, становлять доходи місцевих бюд¬жетів, позабюджетні фонди (у тому числі валютні) та інші кошти. За умов, коли можливості місцевих властей із форму¬вання позабюджетних фондів обмежені, а фондовий ринок
перебуває лише на стадії становлення (як і практика випуску
та розміщення муніципальних позичок), місцеві бюджети здебільшого стали єдиним джерелом коштів для вирішення міс¬цевих проблем. Самостійність місцевих бюджетів забезпечу¬ється наданням власних і закріплених за ними на стабільній основі загальнодержавних доходів, а також правом, яке надане органам місцевого самоврядування, самостійно визначати напрямки використання коштів.
Місцеві фінанси стають головним інструментом реалізації регіональної політики та вирішення таких важливих завдань, як структурна перебудова економіки, вирівнювання економічного розвитку регіонів та ефективності територіаль¬ного поділу праці, розвиток місцевого господарства, здійс¬нення житлового будівництва, благоустрій міст, проведення природоохоронних заходів тощо. Місцеві бюджети відображають політику органів місцевого самоврядування, є основ¬ним інструментом її реалізації. Місцеві власті самостійно ви¬значають пріоритети у своїй діяльності, ставлять цілі та за-вдання, втілення яких забезпечується за допомогою бюджет¬них коштів.
За допомогою місцевих фінансів втілюються загальнодержавні програми, пов'язані з розвитком галузей народ¬ного господарства, насамперед сільського; здійснюється під¬тримка вітчизняних виробників, фінансуються програми з підвищення життєвого рівня населення, створення нових ро¬бочих місць, реабілітації та працевлаштування інвалідів, ви-плачуються допомоги реабілітованим, незаконно депортова¬ним особам, біженцям. За рахунок місцевих бюджетів фінан¬сується проведення превентивних, оздоровчих, спортивних, культурних заходів.
Місцеві бюджети можна розглядати як основний фінансовий план розвитку територіальних громад, районів та областей України. Дохідна частина кожного місцевого бю¬джету відображає результати роботи підприємств, організацій та інших суб'єктів господарювання, які діють на певній тери¬торії, масштаби їхньої діяльності та обсяги доходів, частина з яких мобілізується в доходи місцевих бюджетів за допомогою податків, зборів та Інших обов'язкових платежів. На форму¬вання місцевих бюджетів впливає рівень доходів населення, яке також є платником податків. Вагомість цього джерела до¬ходів зростає в умовах розвитку підприємницької діяльності громадян. Видаткова частина місцевих бюджетів відбиває стан місцевого житлового, комунального господарств, визна¬чає напрямки витрачання мобілізованих до бюджету коштів. Місцевий бюджет є планом формування фінансових ресурсів певної території, необхідних для забезпечення функцій і пов¬новажень місцевого самоврядування та їхнього використання з метою задоволення різних економічних і соціальних потреб. Отже, місцеві бюджети найяскравіше втілюють полі¬тику органів місцевого самоврядування, є фінансовим планом розвитку певної території, в якому відображаються найваж¬ливіші завдання місцевих властей та очікувані результати дія¬льності. Тому слід чітко з'ясувати цілі, які постають у процесі складання місцевих бюджетів. Загалом вони полягають у ви¬значенні:
• оцінки фінансових наслідків діяльності суб'єктів гос¬подарювання, які знаходяться на території місцевого бюджету;
• оцінки результатів функціонування місцевого житло¬вого та комунального господарства;
• податкових надходжень до місцевого бюджету, у тому числі від місцевих податків і зборів та інших власних дохідних джерел;
• обсягів неподаткових надходжень надходжень від опе¬рацій з капіталом тощо;
• пріоритетів економічного та соціального розвитку, об¬грунтування завдань та необхідних для їхньої реаліза¬ції ресурсів;
• видатків з утримання місцевого господарства, об'єктів соціально-культурної сфери, які перебувають у кому¬нальній власності;
• нормативів відрахувань від загальнодержавних подат¬ків і доходів, а також обсягів дотацій та субвенцій з Державного бюджету України.
Складна соціально-економічна ситуація в державі, потреби зміцнення її фінансів і фінансів місцевого самоврядування вимагають реформування та подальшого розвитку існуючої правової бази місцевого оподаткування в Україні. Для цього складаються відповідні соціально-економічні передумови. В першу чергу це пов’язано з появою в Україні досить міцного недержавного сектора економіки, територіально зосередженого в основному у великих містах та інших населених пунктах. У державі продовжує формуватись нова соціальна структура, у якій все потужнішу економічну роль починають відігравати заможні верстви населення. Сформувалися досить чисельні верстви населення з високими доходами, які володіють значною нерухомістю. Все це створює об’єктивні передумови для запровадження в Україні сучасної системи місцевого оподаткування і зміцнення на цій основі фінансів місцевого самоврядування.
Враховуючи ці зміни та зарубіжний досвід доцільно законодавчо значно розширити перелік місцевих податків та зборів в Україні. Слід запровадити такі місцеві податки, як податок на майно юридичних осіб, податок на коштовне нерухоме майно фізичних осіб, податки на спадщину та інші майнові місцеві податки і збори. Саме ці місцеві податки мають забезпечувати основну частину доходів місцевого самоврядування.
Доцільно також законодавчо надати право органам місцевого самоврядування встановлювати місцеві акцизи. Значно більшою має бути роль екологічних місцевих податків і зборів. Законодавчо слід встановити фіксовану частку органів місцевого самоврядування в доходах від прибуткового податку з громадян.
Значного розширення потребує перелік місцевих екологічних податків. Можуть бути запроваджені такі місцеві податки, як податок на утилізацію побутових відходів, або на придбання сміття, податок на полювання, податок на рибальство, податок на використання кар’єрних матеріалів, податок на ветеринарне обслуговування худоби та інших домашніх тварин. Всі ці податки ефективно використовуються у зарубіжних країнах.
Зарубіжний досвід свідчить, що в Україні можуть також бути запроваджені такі місцеві податки, як податок на цінні папери (на емісію акцій і облігацій), податок на біржові операції, податок на грошові капітали, податок на приріст капіталу, податок на осіб, які володіють двома квартирами, податок на видовища, податок на право розміщення офісів у центральній частині міста та ін.
Звичайно, мова не може йти про одночасне запровадження всіх цих податків. Робити це слід обережно, поетапно і в контексті реформи всієї податкової системи. Під час цієї реформи доцільно збалансувати співвідношення між надходженнями від загальнодержавних і місцевих податків на користь значного підвищення частки останніх.
У новому Законі про місцеві податки і збори доцільно передбачити дві групи місцевих податків і зборів.
Перша група – це ті місцеві податки і збори, які повністю регламентуються центральною владою. Місцеві органи влади матимуть право на встановлення пільг по цих податках.
Друга група місцевих податків і зборів може самостійно встановлюватися місцевою владою. Механізм державного контролю може включати два елементи. Перший – це обов’язкова реєстрація таких податків у Міністерстві фінансів України. Другий - це встановлення верхніх меж податкових ставок.
Використана література:
“Роль місцевих фінансів у забезпеченні розвитку населеного пункту”. Збірник матеріалів досліджень / Гол. ред. кол.: Н.І. Бойко (керівник проекту). – Луганськ 2003. с. - 88 с.
Петленко Ю.В., Рожко О.Д. Місцеві фінанси: Опорний конспект лекцій. — К.: Кондор, 2003.-282с.
Ринковий механізм господарювання змінює акценти у витрачанні державних коштів. Соціальна орієнтація ринкової економіки передбачає спрямування більшої частки бюд¬жетних коштів на задоволення потреб населення - утримання об'єктів соціально-культурної сфери та соціальної інфрастру¬ктури, надання допомоги незахищеним верствам населення. Відповідно, спостерігається зменшення як абсолютних, так і відносних розмірів коштів, що спрямовуються на розвиток народного господарства, утримання підприємств державного сектора, надання дотацій збитковим структурам.
Нові завдання у сфері державних фінансів, що постають з огляду на ринкові перетворення, потребують реформування бюджетної системи, яке передбачає відокремлення державного бюджету від місцевих, встановлення дійсної са¬мостійності бюджетів усіх рівнів і видів, використання нових підходів в організації міжбюджетних відносин на основі бю¬джетного федералізму та фіскальної автономії місцевих влас¬тей. У процесі реформування бюджетної системи суттєво зро¬стає роль найчисельнішої та найголовнішої її ланки - місце¬вих бюджетів. Поряд із державним, місцеві бюджети стають головним важелем перерозподілу валового внутрішнього про¬дукту та національного доходу. В останні роки від 12 до 16% від валового внутрішнього продукту України акумулювалося в доходах місцевих бюджетів. Зосередження значних грошо¬вих засобів відповідає новим вагомішим і складнішим завданням, які постають перед місцевими бюджетами на ни¬нішньому етапі розвитку України.
Як визначено програмою "Україна-2010", одним із напрямків підвищення конкурентоспроможності національної економіки є її структурна перебудова, яку намічається здійс¬нити не за галузевим принципом, а відповідно до таких пріо¬ритетних напрямків:
• підвищення конкурентоспроможності виробництва і збільшення експортного потенціалу країни;
• посилення соціальної орієнтації економіки, освоєння випуску нових конкурентоспроможних товарів широкого вжитку;
• реалізація енергозберігаючої моделі економіки;
• оновлення виробництва на науково-технологічній основі;
• реструктуризація підприємств;
• створення відповідних ефективних регіональних структур. Місцеві бюджети повинні стати головним ін¬струментом реалізації регіональної економічної полі¬тики, основними завданнями якої на період до 2010
року є:
• подальша децентралізація, передача додаткових функцій з управління економічним розвитком на регіона¬льний рівень;
• підвищення (вирівнювання) ступенів соціальне-економічного розвитку регіонів та ефективності територіа¬льного поділу праці; раціоналізація розселення;
• розроблення програм раціонального використання продуктивних сил з метою зменшення територіальних диспропорцій у розміщенні передусім промислового виробництва та об'єктів його інфраструктури, що пе¬редбачає, зокрема, забезпечення рівномірності розвит¬ку регіонів, зниження ступеня нераціонального вико¬ристання природно-ресурсного потенціалу та екологі¬чного дисбалансу територій;
• інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, оптимізація та спеціалізація відповідно до зональних грунтово-кліматичних умов;
• забезпечення державних соціальних стандартів та гарантій соціального захисту населення незалежно від економічних можливостей регіонів;
• поліпшення стану довкілля у промислових центрах Донбасу, Придніпров'я, Прикарпаття, а також у регіонах, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (Київська, Житомирська, Рівненська та інші області);
• раціональне використання рекреаційних ресурсів Автономної Республіки Крим, узбережжя Чорного та Азовського морів. Карпатського регіону, сприятливих кліматичних та бальнеологічних факторів Волинської,
Вінницької, Полтавської, Черкаської та інших областей; розвиток туристичної індустрії;
• створення Кримського та Прикарпатського центрів міжнародного та міжрегіонального співробітництва з метою повнішого використання туристично-курортного комплексу;
• послідовна реалізація програм комплексного облаштування депортованих народів у південних регіонах;
• створення та розвиток спеціальних економічних зон зі сприятливими умовами для підприємництва з метою
раціонального використання ресурсного потенціалу регіону, підвищення рівня зайнятості.
Як бачимо, багато з вищенаведених пріоритетних напрямків багато з них стосуються регіонального розвитку. При цьому в основу має бути закладено саме місцеві фінанси.
Місцеві фінанси посідають надзвичайно важливе мі¬сце в економічному та соціальному житті суспільства, що знаходить відображення у різноманітних зв'язках, які вини¬кають в процесі їх формування та використання, - з місцевим господарством, підприємствами, фірмами, установами тощо, які працюють на території функціонування місцевих бюджетів, з органами державної влади та управління, з населенням. Найважливіші аспекти складної та багатогранної ролі місце¬вих бюджетів полягають у тому, що:
Місцеві бюджети є важливим інструментом макроекономічного регулювання, за їхньою допомогою перерозпо¬діляється приблизно 1/6 виробленого валового внутрішнього продукту України. Доходи, які акумулюються у місцевих бю¬джетах, використовуються на утримання установ соціально-культурної сфери, підприємств житлово-комунального госпо¬дарства, виплати допомог із соціального захисту та соціаль¬ного забезпечення. Отже, через місцеві бюджети проходить
перерозподіл суспільного продукту між різними сферами дія¬льності та соціальними групами населення. Місцеві бюджети як інструмент регулювання економіки характеризуються до¬сить широкою сферою впливу (через їхній всеохоплюючий характер), високою дієвістю та гнучкістю, яка, до речі, прита¬манна всім бюджетним важелям.
Місцеві фінанси сприяють досягненню пропорцій¬ності у розвитку територій, є одним з інструментів міжтериторіального перерозподілу виробленого валового внутрішньо¬го продукту та здійснення фінансового вирівнювання. На практиці ця функція місцевих бюджетів реалізується через
диференціацію нормативів відрахувань від регулюючих дохо¬дів, що надходять до бюджетів різних адміністративно-територіальних утворень в Україні, а також за допомогою на¬дання бюджетних трансфертів (дотацій та субвенцій) з держа¬вного бюджету України. У процесі бюджетного регулювання проводиться вирівнювання бюджетної забезпеченості терито-рій і поступове усунення відмінностей соціально-економічного розвитку.
Фінансування більшості державних видатків, насам¬перед соціального спрямування, здійснюється з місцевих бюд¬жетів. Передусім це стосується виплат із соціального захисту та соціального забезпечення населення, утримання закладів со¬ціально-культурної сфери, видатків на розвиток місцевого гос¬подарства. В цілому майже половина видатків зведеного бюджету України здійснюється через місцеві бюджети.
Місцеві бюджети в нинішніх умовах є одним із джерел задоволення життєвих потреб населення. Коштом мі¬сцевих бюджетів проводяться додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, допомог і пільг ветеранам війни та праці, сім'ям з дітьми, ма¬лозабезпеченим верствам населення, одиноким престарілим
громадянам, які потребують догляду, тощо. За рахунок коштів
місцевих бюджетів утримуються заклади культури, фізичної
культури та спорту, фінансуються молодіжні програми.
Фінансову основу місцевого самоврядування, згідно з чинним законодавством, становлять доходи місцевих бюд¬жетів, позабюджетні фонди (у тому числі валютні) та інші кошти. За умов, коли можливості місцевих властей із форму¬вання позабюджетних фондів обмежені, а фондовий ринок
перебуває лише на стадії становлення (як і практика випуску
та розміщення муніципальних позичок), місцеві бюджети здебільшого стали єдиним джерелом коштів для вирішення міс¬цевих проблем. Самостійність місцевих бюджетів забезпечу¬ється наданням власних і закріплених за ними на стабільній основі загальнодержавних доходів, а також правом, яке надане органам місцевого самоврядування, самостійно визначати напрямки використання коштів.
Місцеві фінанси стають головним інструментом реалізації регіональної політики та вирішення таких важливих завдань, як структурна перебудова економіки, вирівнювання економічного розвитку регіонів та ефективності територіаль¬ного поділу праці, розвиток місцевого господарства, здійс¬нення житлового будівництва, благоустрій міст, проведення природоохоронних заходів тощо. Місцеві бюджети відображають політику органів місцевого самоврядування, є основ¬ним інструментом її реалізації. Місцеві власті самостійно ви¬значають пріоритети у своїй діяльності, ставлять цілі та за-вдання, втілення яких забезпечується за допомогою бюджет¬них коштів.
За допомогою місцевих фінансів втілюються загальнодержавні програми, пов'язані з розвитком галузей народ¬ного господарства, насамперед сільського; здійснюється під¬тримка вітчизняних виробників, фінансуються програми з підвищення життєвого рівня населення, створення нових ро¬бочих місць, реабілітації та працевлаштування інвалідів, ви-плачуються допомоги реабілітованим, незаконно депортова¬ним особам, біженцям. За рахунок місцевих бюджетів фінан¬сується проведення превентивних, оздоровчих, спортивних, культурних заходів.
Місцеві бюджети можна розглядати як основний фінансовий план розвитку територіальних громад, районів та областей України. Дохідна частина кожного місцевого бю¬джету відображає результати роботи підприємств, організацій та інших суб'єктів господарювання, які діють на певній тери¬торії, масштаби їхньої діяльності та обсяги доходів, частина з яких мобілізується в доходи місцевих бюджетів за допомогою податків, зборів та Інших обов'язкових платежів. На форму¬вання місцевих бюджетів впливає рівень доходів населення, яке також є платником податків. Вагомість цього джерела до¬ходів зростає в умовах розвитку підприємницької діяльності громадян. Видаткова частина місцевих бюджетів відбиває стан місцевого житлового, комунального господарств, визна¬чає напрямки витрачання мобілізованих до бюджету коштів. Місцевий бюджет є планом формування фінансових ресурсів певної території, необхідних для забезпечення функцій і пов¬новажень місцевого самоврядування та їхнього використання з метою задоволення різних економічних і соціальних потреб. Отже, місцеві бюджети найяскравіше втілюють полі¬тику органів місцевого самоврядування, є фінансовим планом розвитку певної території, в якому відображаються найваж¬ливіші завдання місцевих властей та очікувані результати дія¬льності. Тому слід чітко з'ясувати цілі, які постають у процесі складання місцевих бюджетів. Загалом вони полягають у ви¬значенні:
• оцінки фінансових наслідків діяльності суб'єктів гос¬подарювання, які знаходяться на території місцевого бюджету;
• оцінки результатів функціонування місцевого житло¬вого та комунального господарства;
• податкових надходжень до місцевого бюджету, у тому числі від місцевих податків і зборів та інших власних дохідних джерел;
• обсягів неподаткових надходжень надходжень від опе¬рацій з капіталом тощо;
• пріоритетів економічного та соціального розвитку, об¬грунтування завдань та необхідних для їхньої реаліза¬ції ресурсів;
• видатків з утримання місцевого господарства, об'єктів соціально-культурної сфери, які перебувають у кому¬нальній власності;
• нормативів відрахувань від загальнодержавних подат¬ків і доходів, а також обсягів дотацій та субвенцій з Державного бюджету України.
Складна соціально-економічна ситуація в державі, потреби зміцнення її фінансів і фінансів місцевого самоврядування вимагають реформування та подальшого розвитку існуючої правової бази місцевого оподаткування в Україні. Для цього складаються відповідні соціально-економічні передумови. В першу чергу це пов’язано з появою в Україні досить міцного недержавного сектора економіки, територіально зосередженого в основному у великих містах та інших населених пунктах. У державі продовжує формуватись нова соціальна структура, у якій все потужнішу економічну роль починають відігравати заможні верстви населення. Сформувалися досить чисельні верстви населення з високими доходами, які володіють значною нерухомістю. Все це створює об’єктивні передумови для запровадження в Україні сучасної системи місцевого оподаткування і зміцнення на цій основі фінансів місцевого самоврядування.
Враховуючи ці зміни та зарубіжний досвід доцільно законодавчо значно розширити перелік місцевих податків та зборів в Україні. Слід запровадити такі місцеві податки, як податок на майно юридичних осіб, податок на коштовне нерухоме майно фізичних осіб, податки на спадщину та інші майнові місцеві податки і збори. Саме ці місцеві податки мають забезпечувати основну частину доходів місцевого самоврядування.
Доцільно також законодавчо надати право органам місцевого самоврядування встановлювати місцеві акцизи. Значно більшою має бути роль екологічних місцевих податків і зборів. Законодавчо слід встановити фіксовану частку органів місцевого самоврядування в доходах від прибуткового податку з громадян.
Значного розширення потребує перелік місцевих екологічних податків. Можуть бути запроваджені такі місцеві податки, як податок на утилізацію побутових відходів, або на придбання сміття, податок на полювання, податок на рибальство, податок на використання кар’єрних матеріалів, податок на ветеринарне обслуговування худоби та інших домашніх тварин. Всі ці податки ефективно використовуються у зарубіжних країнах.
Зарубіжний досвід свідчить, що в Україні можуть також бути запроваджені такі місцеві податки, як податок на цінні папери (на емісію акцій і облігацій), податок на біржові операції, податок на грошові капітали, податок на приріст капіталу, податок на осіб, які володіють двома квартирами, податок на видовища, податок на право розміщення офісів у центральній частині міста та ін.
Звичайно, мова не може йти про одночасне запровадження всіх цих податків. Робити це слід обережно, поетапно і в контексті реформи всієї податкової системи. Під час цієї реформи доцільно збалансувати співвідношення між надходженнями від загальнодержавних і місцевих податків на користь значного підвищення частки останніх.
У новому Законі про місцеві податки і збори доцільно передбачити дві групи місцевих податків і зборів.
Перша група – це ті місцеві податки і збори, які повністю регламентуються центральною владою. Місцеві органи влади матимуть право на встановлення пільг по цих податках.
Друга група місцевих податків і зборів може самостійно встановлюватися місцевою владою. Механізм державного контролю може включати два елементи. Перший – це обов’язкова реєстрація таких податків у Міністерстві фінансів України. Другий - це встановлення верхніх меж податкових ставок.
Використана література:
“Роль місцевих фінансів у забезпеченні розвитку населеного пункту”. Збірник матеріалів досліджень / Гол. ред. кол.: Н.І. Бойко (керівник проекту). – Луганськ 2003. с. - 88 с.
Петленко Ю.В., Рожко О.Д. Місцеві фінанси: Опорний конспект лекцій. — К.: Кондор, 2003.-282с.