У Невідомоому міськрайонному суді Недосяжної області слухається цивільна справа за позовом ЗАТ Комерційний банк «Неіснуючий Банк» в особі Недосяжної філії, до Петрова Петра Петровича та Семенова Семена Семеновича – про звернення стягнення.
Позивач стверджує, що Семеновим С.С. було підписано договір застави автотранспорту від 06.10.2006р. та просить суд звернути стягнення на предмет застави – легковий автомобіль ВАЗ, модель: 2109, № кузова/шасі ХТА 210900Ь0929884, реєстраційний номер: 167-15 ХО, що належить Семенов С.С. на праві власності.
З позовними вимогами позивача я не згоден з наступних підстав:
У 1999 році Семенов С.С. видав мені довіреність на право управління вищезазначеного транспортного засобу строком на три роки.
У 2002 році ми разом з Семеновим С.С. подовжили строк довіреності, я отримав в МРЕВ ДАІ м. Старе Невідоме тимчасовий технічний паспорт з правом керування автомобіля відповідача терміном 20 років.
Вищезазначений автомобіль я використовував для здійснення підприємницької діяльності.
З метою отримання кредиту я звернувся до НФ КБ «Неіснуючий Банк». При ознайомлені з моїм матеріальним становищем та платоспроможністю посадові особи НФ КБ «Неіснуючий Банк» запропонували мені знайти поручителя.
Тому я звернувся до Семенова С.С., запропонувавши останньому виступити моїм поручителем та надати в заставу майно у вигляді спірного автомобілю.
Семенов С.С. запропонував мені надати йому копію договору застави для ознайомлення, пояснивши, що лише після ознайомлення з договором застави він дасть остаточну відповідь.
Коли посадові особи НФ КБ «Неіснуючий Банк» дали мені для ознайомлення копію договору застави, прочитавши її, я зрозумів, що Семенов С.С. цей договір не підпише, оскільки він відповідає своїм заставленим майном по моїм зобов’язанням.
Тому більше з пропозицією стати моїм поручителем к Семенову С.С. я не звертався.
Про те, що Семенов С.С. не погодиться підписати договір застави я попередив посадову особу НФ КБ «Неіснуючий Банк», та запропонував розглянути питання про надання мені кредиту без поручительства третіх осіб.
06 жовтня 2006 року я уклав з ЗАТ КБ «Неіснуючий Банк», в особі керуючого Невідомого відділення Недосяжної філії ЗАТ КБ «Неіснуючий Банк»  Василюку Василю Васильовичу кредитний договір № 03525.
17 травня 2007 року посадові особи служби безпеки КБ «Неіснуючий Банк» вилучили у мене автомобіль (р/н 167-15 ХО), що належить на праві приватної власності Семенову С.С.
Свої дії співробітники КБ «Неіснуючий Банк» обґрунтовували тим, що в мене виникла заборгованість по кредиту, тому згідно договору застави вони забирають автомобіль. Мої доводи стосовно того що автомобілем я керую по довіреності, право власності на автомобіль належить іншій особі - посадові особи КБ «Неіснуючий Банк» до уваги не прийняли.
Також хочу звернути увагу суду, що при вилучені транспортного засобу не було складено жодних актів приймання – передачі. В автомобілі під час вилучення знаходились мої особисті речі та гроші.
По факту незаконних дій посадових осіб КБ «Неіснуючий Банк» я звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів.
Коли я звернувся до власника автомобіля – Семенова С.С., він пояснив що ніяких договорів не підписував і взагалі ні з ким з посадових осіб КБ «Неіснуючий Банк» не спілкувався.
Вважаю позовні вимоги позивача незаконними та необґрунтованими.
У частині 1 статті 574 ЦК України зазначено, що застава виникає на підставі договору.
Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Оскільки договір застави Семенов С.С. не підписував, з його умовами не ознайомлювався то вважаю цей правочин не дійсним.
Згідно частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 203, ст. 216,ст. 574, ст. 638 ЦК України, ст. 27, ст. 128 ЦПК України,

п р о ш у: