В провадженні Невідомого районного суду міста Недосяжне (суддя Василенко В.В.) знаходиться цивільна справа за позовом ВАТ „НБК” до Гриценко Василини Іванівни про стягнення заборгованості у сумі 2000,12 грн.
Позов заперечую в повному обсязі з наступних причин:
1. Я, Гриценко Василина Іванівна, проживаю в гуртожитку для працівників ВАТ „НБК”, який знаходиться в державній власності та під порядкуванням ВАТ „НБК” згідно рішення рішення господарського суду Недосяжної області від 15.03.2006 року, з 24.09.1980 року, відразу після того як влаштувалася на роботу на дане підприємство.
06.20.1992 року мені у зв’язку з віком та за сумлінну працю був наданий дозвіл на проживання в кімнаті одноособово. До липня 2003 року я платила за проживання в гуртожитку за встановленими тарифами і ніколи не мала заборгованості.
03.07.2003 року голова правління ВАТ „НБК” Семенов С.С. видав наказ в якому зазначалось, що плата за проживання в гуртожитку змінюється на підставі розпорядження голови Недосяжної облдержадміністрації № 282 від 03 квітня 2003 року ”Про зміни розміру плати за проживання в гуртожитках”. Згідно цього розпорядження розмір плати за одне ліжко-місце, що займає робітник встановлюється не вище 40 грн. за місяць.
15.07.2003 року я взяла в ЖКО ВАТ „НБК” довідку про склад сім’ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги, де зазначалась плата, яку я повинна була сплачувати за проживання в гуртожитку. Ця сума складала 37 грн. 44 коп. Я продовжувала платити і надалі своєчасно за тарифом який мені нарахував ЖКО ВАТ „НБК” – 37.34 грн. Але згідно особистого рахунку № 11 (виписка по начисленню та оплаті за проживання, гуртож. № 3 Гриценко В.І.) з липня 2003 року плата за гуртожиток нараховувалась з невідомих мені причин в розмірі 90 грн.
На мої запити до адміністрації гуртожитку про механізм нарахування розміру плати за проживання в гуртожитку мені не дали жодної відповіді.
На протязі трьох років з липня 2003 року я регулярно сплачувала плату за проживання в гуртожитку згідно тарифів визначених ЖКВ ВАТ „НБК” у відповіді від 17.11.2005 року на мій запит.
В 2004 році я намагалася взяти в ЖКО ВАТ „НБК” довідку про склад сім’ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги, але мені було відмовлено у зв’язку з тим, що у мене є заборгованість. Таким чином, створивши штучну заборгованість  ЖКО ВАТ „НБК” позбавило мене передбаченого законом права на субсидію.
Я вважаю що бухгалтерія ЖКО ВАТ „НБК” неправильно нараховує мені розмір оплати за гуртожиток.
Згідно поточного законодавства, рішень Недосяжної облдержадміністрації, наказів та розпоряджень керівництва ВАТ „НБК” та відповідей ЖКО ВАТ „НБК” на мої запити плата за проживання в гуртожитку на липень 2006 року повинна складати:

Цю суму я кожного місяця, не залежно від того чи працював комбінат, чи мені виплачувалась заробітна плата, платила за проживання в гуртожитку. Це підтверджується квитанціями про оплату та розрахунковими листами.
Сума яку нараховував ЖКО ВАТ „НБК” вважаю необґрунтованою.
Я займаю одне койко-місце у відведеній мені кімнаті. Споживаю електроенергію, холодну та гарячу воду та газ у відведеній на одну людину кількості. Квартплату та опалення я сплачую згідно площі помешкання, яке я займаю.
Адміністрація гуртожитку намагається заставити платити мене за послуги яких я не споживаю та вносити витрати на утримання гуртожитку начебто в моїй кімнаті проживає ще дві особи.
Згідно з пунктом 12 постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 N 208 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки" жила площа в гуртожитку надається не менше 6 кв. метрів на одну особу. Про це також сказано в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 26.06.2002 р. N 2-221/3539. Дозвіл на проживання одноособово в кімнаті гуртожитку мені наданий у встановленому законом порядку.
Згідно ухвали Невідомого районного суду м. Недосяжного від 25 жовтня 2006 року було відкрито провадження по цивільній справі за позовом ВАТ „НБК” до Гриценко Василини Іванівни про виселення особи без надання іншого жилого приміщення. В п. 41 Примірного положення про гуртожитки зазначено: „З гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жилу площу в гуртожитку, не менш як десять років”. На ВАТ „НБК” я працюю з _____________ про що є відповідний запис в трудовій книжці, тому мене не можна висиляти з гуртожитку без надання іншого приміщення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 31, ст. 128 ЦПК України, п. 12, п. 41 Примірного положення про гуртожитки, листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та  підприємництва від 26.06.2002 р. N 2-221/3539, -

ПРОШУ:

1. відмовити ВАТ „НБК” у позові за необґрунтованістю;
2. зобов’язати ВАТ „НБК” надати документи які свідчать, за яким принципом проводилось нарахування оплати за проживання в гуртожитку;
3. зобов’язати ВАТ ”НБК” зробити перерахунок щодо нарахування плати за проживання в гуртожитку за період з липня 2003 по липень 2006 року згідно чинного законодавства;