ВСТУП

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН

2. ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ НАРКОТИКІВ

2.1. Особливості порушення кримінальних справ і слідчі ситуації, що при цьому виникають

2.2. Організаційно-тактичні дії слідчого в типових ситуаціях початкового етапу розслідування

2.3. Провадження слідчих дій на наступному етапі розслідування

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Протягом останніх років в Україні спостерігається стійка тенденція до подальшого загострення ситуації, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що створює безпосередню загрозу генофонду нації, забезпеченню правопорядку, національній безпеці країни. Геополітичне становище України сприяє використанню її території для транзиту наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Кримінальні угруповання формують розгалужену мережу розповсюдження наркотичних засобів та психотропних речовин, активно розширюють зв'язки за кордоном з аналогічними кримінальними угрупованнями. Тільки за 2004 р. в Україні службою БНОН викрито і ліквідовано 101 наркоканал контрабандного надходження наркотичних засобів як в Україну, так і транзитом через її територію. Здійснено 243 контрольовані поставки наркозасобів.

Все приводить до того, що в Україні все більше звертають на проблему необхідності протидії наркотикам: формування  здорового способу життя, посилення силової боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин тощо. Для цього в Кримінальному кодексі на законодавчому рівні передбачено досить жорстку кримінальну відповідальність за подібні злочини. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває і методика розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, яку ми розглянемо в нашій роботі.

Таким чином, головна мета роботи полягає в дослідженні особливостей досудового слідства при розслідуванні злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних речовин.

Об’єктом дослідження є методика розслідування злочинів. За предмет дослідження обрано положення кримінального та кримінально-процесуального законодавства щодо розслідування злочинів.

Зростання незаконного обороту наркотичних засобів на території України на¬буває дедалі загрозливіших розмірів. Наркоманія веде до вчинення інших злочинів, створює умови для формування наркоринку, злочинних груп і формувань, злочин¬но пов'язаних з міжнародним наркобізнесом, різними мафіозними структурами.

Прийнята Національна програма боротьби зі зловживаннями наркотичними засобами і незаконним їх оборотом в Україні поки ще не приносить очікуваних ре¬зультатів.

До злочинів даної групи відноситься незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилка або збут наркотичних засобів або психотропних речовин. Всі ці злочини відносяться до числа посягань на здоров'я населення і моральність, що і складає їх загальний об'єкт. У ряді випадків об'єктом, крім того, може бути власність в будь-якій її формі, нормальна діяльність установ, що працюють з наркотиками. Наслідком їх вживання є виникаюча психічна і фізична залежність на фоні зростаючих доз прийому наркотику [13, 466].

Злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекур¬сорів та інші злочини проти життя і здоров'я населення відрізняються багатоепізодністю, тривалим характером, наявністю посередників, що здійснюють переміщен¬ня наркотичних засобів, виробників, розповсюджувачів, організаторів кубел. При цьому дії більшості з них утворюють самостійний склад злочину, наприклад, орга-нізація і утримання кубел, посів і вирощування наркотичної сировини тощо.

Предметом безпосереднього посягання для злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків у кінцевому підсумку є життя і здоров'я людини, а засобом вчинення - наркотичні засоби.

Наркотичні засоби — це група речовин різної природи рослинного чи синтетич¬ного походження, зловживання якими веде до розвитку наркоманії. Наркотики ви¬кликають стан ейфорії, а відсутність їх в організмі призводить до депресії, висна¬ження організму і смерті.

Відповідно до міжнародної конвенції 1961 р. усі наркотичні засоби поділяють на чотири групи.

До першої групи відносять опійний мак та його похідні: опій, опій технічний (си¬рець), морфін, морфілонт, кадеїн, етилморфін, героїн, макову солому, а також син¬тетичні препарати з морфієподібними властивостями. Ці наркотики викликають ейфорію, знеболювання, полегшення страждань.

Другу групу складають наркотичні засоби, що стимулюють особливий стан не¬рвової системи: кокаїн, кофеїн, первітон, ефедрин тощо.

Третю групу складають барбітурати і снодійні, крім барбамілу, барбітану-натрію тощо.

До четвертої групи входять похідні коноплі (маньчжурської, індійської). Це маріхуана, гашиш, гашишна олія різного ступеня очищення [5].

За медичним критерієм наркотичні засоби поділяють на психотропні і прекур¬сори.

Психотропні — це група лікарських препаратів, здатних впливати на психічні функції людини. Зловживання психотропними наркотиками призводить до розла¬ду здоров'я, психіки людини, викликає психоз. Це лікувальні препарати типу седук¬сена, фенаміна, синдокарба, мескаліна, ДЛК.

Прекурсори — це синтетичні або рослинного походження речовини побутового чи медичного призначення, що мають хімічну структуру і властивості, схожі з наркотичними, а при вживанні викликають депресію, галюцинації, що тягнуть за со¬бою розлад здоров'я і захворювання на наркоманію.

Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, затверджений Комітетом з контролю за наркотиками МОЗ України 7 лютого 1996 р. Перелік включає чотири таблиці наркотичних засобів, що становлять різний ступінь небезпечності для здоров'я людини при зловживанні ними.

Спосіб вчинення злочину становить введення в організм людини наркотичних засобів. Останні можуть перебувати в різних агрегатних станах: твердому, рідкому і газоподібному. Тому тверді наркотики курять, жують, ковтають; рідкі — вводять шприцом у вену. Деякі прекурсори підігрівають і вдихають пари. У кублах наркотик нерідко приймають колективно, для чого його випаровують або спалюють і дихають парами. Отже, спосіб залежить від виду наркотику. Звідси майже кожен склад зло-чинів, учинених у сфері незаконного обігу наркотиків, у кінцевому підсумку — це введення наркотику в організм. Тому немає підстав спосіб придбання суб'єктом нар¬котику інтерпретувати як елемент загального способу всіх складів злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків [6, 426].

Слідова картина. Складний спосіб вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним оборотом наркотиків, створює умови для утворення слідів на стадії виготовлення, придбання наркотику і безпосереднього вчинення злочину, тобто введення нарко¬тику в організм людини.

Тому треба розрізняти слідову картину способу підготовки до вчинення злочину і картину безпосереднього його вчинення. Принаймні наведена вище розмаїтість спо¬собів підготовки і вчинення злочину свідчить про складну різноманітну слідову карти¬ну. Тут можуть мати місце всі форми взаємодії людей і речей — як складні, так і прості.

При розслідуванні незаконного виготовлення наркотичних засобів, придбан¬ня, збереження, обліку, відпуску, перевезення чи пересилання наркотичних засобів треба шукати порушення правил виробництва (інструкції технологічних процесів, журнали з техніки безпеки тощо).

Якщо йдеться про відпуск, то сліди концентруються в бухгалтерських і обліко¬вих документах, а під час перевезення — в дорожньо-транспортних накладних, трасологічних слідах тощо. Тут можуть бути майже всі сліди людини, транспортних за¬собів, машин, верстатів, потокових ліній, що виготовляють наркотики [7, 199].

Більш чітко виражена слідова картина введення наркотику в організм — це на¬явність шприців, банок, склянок з наркотиком, сліди уколів у вену, залишки упако¬вок від наркотиків. Якщо наркотик вводиться курінням, то варто шукати недопал¬ки, засоби для подрібнення макової соломи, листя конопель, м'ясорубки, сікачі, дерев'яні коритця, засоби виготовлення мундштуків, пристосувань для набивання цигарки, трубки для куріння тощо. Навіть у найпростішому випадку важко пере¬лічити всі можливі сліди. У ході огляду їх треба прогнозувати за видом взаємодіючих об'єктів: «людина - людина», «людина - річ», «річ - річ».

Особа злочинця, пов'язаного з незаконним обігом наркотиків, має особливе зна¬чення для розуміння предмета посягання і способу вчинення злочину. Для розгля¬дуваних складів злочинів (а їх двадцять три в чинному КК [1]) дати єдину характерис¬тику особи навряд чи можливо, оскільки від виготовлення наркотику до його вжи¬вання існує мережа посередників, що займаються:

а) виготовленням;

б) реалізацією наркотичних засобів.

Перша група осіб являє собою організоване співтовариство з виробництва (ви¬готовлення) наркотиків і включає: виготовлювачів, виробників, посередників-скупників, що поставляють наркотики оптовому скупнику, а останній за допомогою пе¬ревізників доставляє їх помічнику групи з реалізації. Останній через оптових скуп¬ників дрібними порціями передає їх у мережу продавців, безпосередньо зайнятих реалізацією.

Таким чином, від виготовлювача до споживача наркотик проходить складний шлях, наприклад, Пакистан — Європа, частина якого проходить через Україну. Про це свідчить кількаразове затримання великих партій наркотиків правоохоронними органами України [14].

Споживачів наркотиків треба поділяти на дві групи: ті, хто нерегулярно вживає і ті, що регулярно вживають наркотики. Перша група — це найчастіше молоді люди (учні загальноосвітніх і спеціальних шкіл). Вони характеризуються відсутністю дос¬татньої волі, піддані впливу хуліганів, недисциплінованих підлітків, що легко всту¬пають у контакт з наркоманами, починають вживати наркотики, як правило через цікавість, бажання відрізнитися, «побалдіти».

Друга група — це хворі люди — наркомани. Вони мляві, малорухомі, виснажені, мало цікавляться їжею. їхнє бажання — це придбання і прийом наркотика; при¬гніченні у стані «наркотичного голоду», вони агресивні, вчиняють крадіжки, гра¬бежі. Прийом наркотику викликає ейфорію, відчуття припливу сил, спраги діяль¬ності. Ейфорія швидко минає, настають апатія, пригніченість, спустошеність.

Особливості порушення кримінальних справ про незаконний обіг наркотичних засобів обумовлені розмаїтістю обставин, пов'язаних з поняттям предмета без¬посереднього посягання (наркотичні засоби), його кількістю і способом його ви¬користання для вчинення злочину. Справді, на початку розслідування треба не тільки встановити належність виявленого об'єкта (твердого, сипучого, рідкого, газоподібного) до групи наркотиків, психотропних речовин, прекурсорів або їх аналогів, а й точно визначити їх кількість, оскільки від величини наркотичного засобу залежить вид відповідальності - кримінальна або адміністративна. Крім цього, треба встановити, яким чином наркотик використовувався як засіб заподі¬яння шкоди здоров'ю людини [8, 164].

Перш ніж використовувати наркотик, його необхідно виготовити, доставити, придбати. Тому в криміналістичній методиці розслідування злочинів, пов'язаних з незаконним оборотом наркотиків, суб'єктів злочину прийнято поділяти за спосо¬бом на «своїх» і «чужих». Перші - це посадові і матеріально-відповідальні особи (на¬чальники баз, відділів, завскладами, аптеками), а «чужі» - що не мають доступу до наркотичних засобів. Перші вчиняють злочини шляхом присвоєння, розтрати чи зловживання службовим становищем, а другі - шляхом крадіжки, грабежу, вима¬гання, шахрайства.

Таким чином, виникають дві ситуації:

-«розкрадання»;

-«крадіжка».

У ситуації «розкрадання» про ознаки злочину слідчому, органу дізнання стає відомо з повідом¬лень керівників установ, організацій про нестачу, виявлену різними перевірками, ревізіями, інвентаризацією, а також з публікацій преси. Тут ознаки злочину не зав¬жди очевидні і вимагають попередньої перевірки. Тому кримінальну справу пору¬шують за матеріалами різних відомчих перевірок, ревізій, матеріали яких керівник підприємства, установи, де виявлена нестача, направляє в правоохоронні органи.

У ситуації «крадіжка» орган дізнання або слідчий у ході огляду самі перекону¬ються в наявності факту злочину і його ознак. У цьому разі лише іноді (у разі інсце¬нування) проводиться попередня перевірка. Тому кримінальна справа в ситуації «крадіжка» порушується за фактом виявлення ознак злочину [9, 451].

Особлива роль у безпосередньому виявленні ознак злочину у справах про неза¬конний обіг наркотичних засобів відведена органам дізнання, засоби і прийоми зби¬рання інформації в них значно багатші і ширші, ніж у слідчого. Крім того, на органи дізнання законом покладені функції виявляти ознаки злочину й осіб, що його вчи¬нили (ст. 103 КПК). Тому в 98% випадків ознаки злочину виявляють органи дізнан¬ня, і тільки в 2% — слідчі після оцінки заяв і повідомлень самостійно [1, 8].

Затримання особи з наркотичною речовиною є приводом для порушення кримінальної справи в 90% усіх вивчених випадків.

З іншими приводами для порушення кримінальних справ слідчі стикаються рідше: це заяви і листи громадян, повідомлення різних організацій, явки з повинною і ін. Оскільки вони мають деякі особливості, розглянемо кожний з них окремо.

Заяви і листи громадян, як правило, є звернення до правоохоронних органів родичів і сусідів наркоманів, що повідомляють про факти виготовлення, вживання і зберігання конкретними особами наркотичних засобів. Деколи ці заяви вичерпуються вказівкою на систематичне порушення наркоманами правил гуртожитку, злісне ухилення від трудовлаштування і інша антигромадська провина. Мотивом подачі таких заяв частіше за все є прагнення присікти антигромадську поведінку наркоманів, примусити їх піддатися лікуванню. Оскільки ці мотиви можуть легко змінюватися під впливом зацікавлених в тому осіб, украй важливо організувати швидку перевірку фактів, що повідомляються заявниками. При їх опиті треба не тільки ретельно деталізувати повідомлені заявником факти, але і спробувати встановити відомих їм осіб з числа найближчого оточення наркоманів. Особливо важливо виявити серед них тих, хто також займається виготовленням, придбанням, зберіганням і збутом наркотиків. Необхідно з'ясувати, через кого, яким чином, на думку заявника, поступають наркотики, тобто вже на цій стадії необхідно збирати інформацію про весь злочинний ланцюжок, починаючи з виробника і кінчаючи споживачами наркотиків. Ця робота припускає необхідність використовування оперативних методів роботи. Тому вже на даній стадії доцільно підключити до перевірки заяви, що поступила, орган дізнання.

Повідомлення організацій по більшій своїй частині представляють інформацію, що поступила з лікарень, поліклінік, наркологічних і психоневрологічних диспансерів, від керівників господарств і т.п. Вони можуть містити вказівки як на злочинні дії, так і на факти ухилення наркоманів від лікування, порушення ними встановлених правил його проходження.

Так само, як і у попередньому випадку, в цих повідомленнях йдеться про конкретних осіб, що дозволяє не тільки зразу ж виконати роботу по перевірці вказаних фактів, але і своєчасно організувати взаємодію з органом дізнання.

До явки з повинної у справах вказаної категорії в переважній більшості випадків звертаються наркомани. Слід враховувати, що рішення про явку з повинною може ґрунтуватися як на серйозному, сформувалося прагненні наркомана подолати тягу до вживання наркотиків, так і на сього хвилинному, швидко проходячому бажанні, продиктованому якими-небудь зовнішніми обставинами (наприклад, тимчасовою відсутністю наркотичного засобу).

Слід враховувати, що практично в обох випадках наркоман частіше за все не має наміру розкривати свої злочинні зв'язки з постачальниками наркотиків, їх виробниками і т.п. Більш того, зміна фізичного і психічного стану наркомана, позбавленого звичної дози наркотику, може обумовлювати зміну відомостей, що раніше повідомляються. Тому докладний опит з'явився з повинної за всіма обставинами злочинної діяльності слід проводити негайно, так само як і перевірку повідомлених фактів [10, 180].

У випадках коли у затриманого за підозрою в здійсненні незаконних дій з наркотичними засобами при особистому обшуку вилучається заява, що свідчить про його намір здати наявні у нього наркотичні засоби або звернутися по відповідну медичну допомогу, формально підстав для звільнення такої особи від кримінальної відповідальності не має, оскільки такою є не сама по собі заява, а звернення до відповідних органів, які повинні, оформивши факт добровільного обігу, здійснити конкретні дії по його реалізації: прийняти виданий наркотик, направити на огляд і т.п. Крім того, практика свідчить про те, що нерідко заяви подібного роду спеціально використовуються злочинцями з метою введення слідства в оману, Тому необхідно перевірити, чи не є підготовка такої заяви прийомом злочинця, охочого таким чином уникнути кримінальної відповідальності. Для цього при опиті з'ясовуються обставини, при яких заява була написана, у тому числі час його оформлення, перевіряється, чому запідозрений не встиг реалізувати заяву; допитуються родичі, близькі, товариші по роботі і сумісному проведенню дозвілля, які можуть прояснити дійсні наміри затриманого, і т.п. Якщо між часом написання заяви і затримання пройшло два і більше дні, то слід з'ясувати, чим це може пояснюватися. Якщо ж такої розбіжності немає, слід проаналізувати обставини затримання, які самі по собі можуть викрити злочинця в інсценуванні.

Слід розрізняти, і це має велике значення, принаймні дві ситуації; що складаються на момент порушення кримінальної справи:

1) виникненню приводу для порушення кримінальної справи передувало ухвалення органом дізнання необхідних оперативно-розшукових заходів в цілях виявлення злочинів і осіб, що їх зробили  та

2) діяльність органів дізнання не передувала порушенню справи.

В першому випадку наявність інформації про факти злочинної діяльності, канали надходження наркотику, осіб, причетних до його виготовлення, перевезення, збуту, зберіганню і т. д., робить головними задачами правоохоронних органів своєчасність порушення кримінальної справи, рішення питання про одночасне проведення затримань, обшуків і оперативність в збиранні доказів [9].

В ситуаціях другого плану завдання слідства до певної міри ускладнюються тим, що в таких випадках формальний привід для правового реагування (заява громадян, повідомлення організацій, безпосереднє виявлення правоохоронними органами ознак злочину) містить відомості про факт одиничний, виділений з ланцюжка злочинної діяльності з наркотиками. Причому в такій ситуації може йтися як про виявлення у підозрюваної невеликої кількості наркотику, так і про затримання особи з крупною партією наркотику, що дозволяє висунути припущення про обширну злочинну діяльність, але не дає загальне орієнтування у пошуках.

В цих випадках одночасно з порушенням справи на органи дізнання повинен бути покладений обов'язок прийняти необхідні оперативно-розшукові і інші передбачені законом заходи для повного розкриття злочину і встановлення особи, що його зробила.

Таким чином, кримінальні справи про злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, найчастіше порушують:

1) за фактом безпосереднього виявлення ознак злочину, оперативно-розшуковими заходами органів дізнання;

2) за матеріалами різних відомчих перевірок.

Специфіка даної категорії злочинів вимагає, щоб вже на стадії перевірки слідчий знав, чи є особа, дії якої перевіряються, наркоманом, особою, що не вживає наркотичні засоби взагалі або тільки недавно що залучився до вживання наркотиків. Ці відомості необхідні для висунення версій, вибору тактичних прийомів опитів і, нарешті, для ухвалення рішення по факту, що по суті перевіряється. Для цього допитуються особи, близько знаючі підозрюваного: його родичі, товариші по службі, товариші по дозвіллю; запитуються відповідні довідки з медичних установ (поліклінік, психоневрологічних і наркологічних диспансерів і т. д.). Чому так важливо і потрібно проведення цієї роботи? Знаючи, що в полі зору правоохоронних органів потрапила особа, систематично споживаюче наркотичні засоби слідчий з більшою часткою вірогідності може і повинен припустити наступне:

1) незначна доза наркотику, знайдена у наркомана, призначена для власного вживання (наркомани, як правило, мають постійні канали придбання наркотику);

2) незначна доза наркотику у особи, не страждаючої незборимим потягом до їх вживання, може бути результатом його залучення до наркотиків або участі в збуті наркотичних речовин [13, 469].

У всіх цих випадках перед слідчим виникає задача встановлення шляхів надходження наркотику до даної особи. Перевірка факту незаконних дій з наркотиками може завершитися ухваленням рішення про порушення кримінальної справи або про відмову в її порушенні. В останньому випадку слідчий зобов'язаний:

вжити заходів до постановки виявлених осіб, споживаючих наркотики, на відповідні профілактичні обліки (включаючи спеціалізовані медичні установи);

забезпечити застосування заходів адміністративної дії за вперше виявлений протягом року факт споживання наркотиків або незаконного придбання або зберігання без мети збуту наркотичних засобів в невеликих розмірах. Для цього документи, підтверджуючі факт адміністративного правопорушення (пояснення, протокол затримання, копія про відмову у порушенні справи), надсилають начальнику РВВС. Зробити це необхідно зразу ж по ухваленні процесуального рішення, оскільки адміністративне покарання може застосовуватися лише протягом місяця з дня того, що виносить ухвали про відмову у порушенні кримінальної справи.

Слід вказати ще на одну обставину. Яке б рішення не було ухвалене в результаті перевірки, слідчий зобов'язаний вже на цій стадії вжити заходів, профілактуючі розповсюдження наркотиків (заходи щодо знищення дикорослих нарковмісних рослин і т. п.).

На початковому етапі провадження у справах про незаконний обіг наркотич¬них засобів слідчий організує проведення слідчих дій:

а) за фактом безпосереднього виявлення ознак злочину і

б) за матеріалами відомчих перевірок.

Розглянемо їх.

А. Організаційні і тактичні дії слідчого при порушенні кримінальної справи за фак¬том безпосереднього виявлення ознак злочину.

При даній формі порушення кримінальної справи виникають дві слідчі ситу¬ації: «оперативні матеріали» і «крадіжка».

Ситуація «оперативні матеріали» формується внаслідок оперативно-розшукової діяльності органу дізнання з виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили, коли орган дізнання або слідчий безпосередньо встановлюють ознаки злочину, наприк¬лад, у ході огляду виявленого посіву коноплі, маку тощо; підпільної «лабораторії» з переробки і кустарного виготовлення наркотичних речовин; при затриманні з дока-зами збувальника-продавця; при огляді транспорту на КПП, особистого багажу; нарешті, при виявленні приміщення, де відбувається незаконне введення наркотиків в організм людини. Огляд місця події в цих випадках дозволяє знайти речовини, схожі на наркотичні, вилучити засоби виготовлення (м'ясорубки, сита, склянки для перегонки, нагрівальні прилади, дистилятори, шприци тощо), відібрати зразки і надіслати їх на попереднє дослідження фахівцю [13, 472].

Хоча виявлені факти очевидні, однак вони не завжди містять ознаки злочину. Наприклад, затриманий продавець-збувальник з порошкоподібною речовиною біло¬го кольору заявляє, що це не наркотик, або визнає, що речовина наркотична, але для власного вживання. У цьому разі необхідна попередня перевірка, яку орган дізнання звичайно проводить протягом доби.

При затриманні провадиться огляд особистих речей, огляд одягу, де можуть бути виявлені сліди наркотичних речовин або сировини. Затриманого піддають медич¬ному освідуванню.

Таким чином, у ситуації «оперативні матеріали», приступаючи до розслідуван¬ня, слідчий має досить матеріалу для планування слідчих дій. Якщо затриманий підоз¬рюваний, то проводяться допит, огляд за місцем проживання, якщо він не прово¬дився, медичне освідування; огляд одягу, призначається хімічна експертиза для вста¬новлення виду, властивостей наркотичної речовини, її походження.

Встановлені свідки, як правило, допитуються перед допитом підозрюваного. Отже, у ситуації «оперативні матеріали» проводяться наступні невідкладні дії: зат¬римання, освідування, огляд місця події, одягу, допит свідків і підозрюваного.

Ситуація «крадіжка» виникає внаслідок крадіжки, грабежу, шахрайства чи ви¬магання наркотиків. У цих випадках злочинець — найчастіше наркоман або особа, пов'язана з наркобізнесом. До моменту огляду злочинець невідомий. Ситуація ха¬рактеризується такими ознаками: злочинець «чужий», наркотичні засоби відсутні, потерпілий — матеріально-відповідальна особа — відома, сліди проникнення в схо¬вище очевидні. Розслідування починається з огляду місця події, дослідна перевірка не проводиться.

Після огляду обов'язково призначають ревізію для встановлення матеріальних збитків. При огляді місця події треба встановити: чи справді мав місце злом пере¬шкоди, замикаючих пристроїв чи це інсценування. Якщо в стіні пророблено отвір, то треба з'ясувати, чи проникав злочинець і чи витягав через нього викрадені пред¬мети [6, 380].

Огляд проводиться з дотриманням звичайних методик, відомих з тактики і тра¬сології. До огляду бажано залучати матеріально-відповідальну особу, яка за пропо¬зицією слідчого може повідомити: що викрадено, скільки, в якій упаковці, де розта¬шовувалося, в якому порядку. Останнє важливо для цілеспрямованого дослідження обстановки, встановлення механізму злочину: як пересувався злочинець, яких пред-метів обов'язково торкався, тобто де обов'язково повинні бути сліди рук, ніг, запа¬ху, які треба знайти і вилучити.

Слід пам'ятати, що наркотичні речовини і препарати у твердому і рідкому ста¬нах ретельно упаковані і, якщо коробки розкривалися або їх тримали в руках, то на них обов'язково залишаються сліди рук. Так, крадіжка імпортних наркотиків на рес¬публіканському медскладі була розкрита через півроку, коли у випадково затрима¬ного водія в гаражі були виявлені порожні ламіновані коробки з-під наркотичних речовин, на яких були сліди рук, що послужили підставою для розкриття і затри¬мання всіх осіб злочинної групи.

Сліди на місці події дають підставу будувати версії про особу злочинця. При огляді районної аптеки на підлозі валялася розірвана упаковка кодеїну, зникли шприци і дві упаковки морфіну, що дало можливість швидко знайти злочинця — наркомана, який приїхав у село погостювати до брата. Сліди зухвалого нападу і пошуку наркотиків нерідко свідчать про дію особи в стані наркотичного голоду¬вання.

Після огляду проводяться допит потерпілого, обшук на робочому місці, а іноді і за місцем проживання. Допит потерпілого доцільніше проводити після закінчення інвентаризації і ревізії. У числі свідків першими допитують товаришів по службі, потім родичів, знайомих. Розшук злочинця ведеться від слідів, виявлених на місці події, за видом і призначенням викрадених наркотичних засобів шляхом перевірки криміналістичних і медичних обліків.

Б. Організаційні і тактичні дії слідчого при порушенні кримінальної справи за мате¬ріалами відомчих перевірок, тобто ситуація «розкрадання» чи «крадіжка».

Ситуація «розкрадання» характеризується наявністю підозрюваного і відсутні¬стю наркотичних засобів. Вона виникає при перевірці заяв і повідомлень, матері¬алів відомчих інвентаризацій, ревізій, відібранні пояснень, витребуванні документів, які свідчать, що в матеріально-відповідальної особи — завідувача складом, аптекою, кіоском виявлена нестача наркотичних засобів, тобто злочинець «свій». Однак не виключається версія «крадіжка» — злочинець «чужий».

Розслідування починається допитом матеріально-відповідальної особи, вияв¬ленням і допитом свідків, виїмкою облікової і бухгалтерської документації про рух і товарообіг складу, аптеки, бази, фармацевтичного підприємства, їх оглядом і до¬слідженням сховищ. Свідків допитують про умови збереження, спосіб життя завіду¬вача, вид продукції і наркосировини, що надходить на склад, в аптеку; хто мав дос¬туп до складу і аптеки, які особи найчастіше відвідували завідувача складом тощо.

У цій ситуації перевіряються загальні версії:

1) в організації вчинене розкрадан¬ня наркотичних засобів або розкрадання не було, а нестача утворилася внаслідок інших причин;

2) розкрадачем є матеріально-відповідальна особа, яка, ймовірно, пов'язана з наркоділками, можливо є постачальником наркотичних засобів, що ви¬крадаються, і входить до злочинної групи;

3) можливо, крадіжка [10, 184].

Завдання наступного етапу — перевірити ще раз і одержати відсутні докази, по¬будувати логічний ланцюг доказів, які викривають підозрюваного, що дасть підста¬ви пред'явити йому обвинувачення. Фактично для вирішення цього завдання при¬датні всі слідчі дії. Однак використовуються в основному допит, повторний огляд, обшук, судова експертиза. Особливе значення має організація взаємодії слідчого з органом дізнання. Продовжуючи уточнювати і перевіряти ще раз первинну інфор¬мацію, необхідно встановити джерело наркотичних засобів, місце їх виробництва, шлях транспортування до споживача; осіб, що беруть участь у скупці (оптовиків), перевізників, торговців, тобто простежити весь ланцюжок руху наркотичних засобів і в такий спосіб розкрити злочинну групу.

Допит свідків. Факти незаконного виготовлення, збереження, пересилання чи збуту наркотичних засобів завжди стають відомими свідкам. Тому виявлення і до¬пит останніх відбуваються протягом всього розслідування.

Зміст і мета допиту визначаються виникаючою слідчою ситуацією, а тактичні прийоми - характеристикою особи свідка. Так, у справах про розкрадання наркотичних речовин на хіміко-фармацевтичних заводах чи виготовлення в «підпільних лабораторіях» при заводах свідками звичайно є робітники, службовці, що за родом роботи поінформовані про факти створення неврахованих надлишків, наприклад, понаднормативним списанням у брак готової продукції або сировини. Співробіт¬ники КПП, бухгалтери, працівники ВТК, водії, вантажники та інші особи можуть бути свідками.

У справах про виготовлення наркотиків у кустарних умовах, збереження і пе¬ревезення або пересилання наркотичних засобів свідками можуть бути родичі, су¬сіди, знайомі, водії, продавці магазинів, аптек, що могли бачити осіб, які перево¬зять, купують прекурсори, пристрої, пристосування для виготовлення наркотиків тощо.

У справах про схиляння до вживання наркотиків і утримання кубел свідками найчастіше бувають особи, що вживають наркотики, їхні родичі, товариші по службі, друзі по дозвіллю, сусіди та ін. Питання для з'ясування обставин залежатимуть від статусу свідка. В очевидця затримання з доказами з'ясовують:

а) за яких обставин здійснено затримання;

б) хто проводив затримання;

в) як поводився затриманий;

г) чи мав затриманий речі, які;

ґ) чи намагався він позбутися яких-небудь предметів (викинути, залишити);

д) де затриманий сів у громадський транспорт, хто його суп-роводжував тощо [13, 472].

В усіх випадках у свідків з'ясовують:

1) який вантаж перевозили, переносили, в якій упаковці, скільки;

2) чи велися при цьому розмови про грошові розрахунки, які підозри викликали дії осіб, що перевозили вантажі, хто їх супроводжував тощо.

Допит підозрюваного. Розрізняють допит:

а) при затриманні з доказами, при ви¬явленні в затриманого наркотиків;

б) при вживанні наркотиків або присутності при цьому.

При допиті підозрюваного, затриманого з доказами при збереженні, перевезенні, пересиланні, збуті і безпосередньому незаконному введенні наркотику в організм людини з'ясовують такі обставини: кому належить наркотик, за яких обставин він виявився в особи; як давно вона його зберігає, в якій кількості і видах; де зберігає; де виготовлявся наркотик; яке джерело його придбання; хто брав участь у виготовленні тощо.

Допит обвинуваченого - складна і відповідальна дія. Щоразу її треба планувати детально, виходячи з особливостей кримінальної справи. Залежно від способу вчи¬нення злочину про незаконний оборот наркотичних засобів допити обвинувачених можна розрізняти за видами способів учинення злочинів:

-  розкрадання, крадіжка і вимагання наркотичних засобів;

-  виготовлення, збереження, перевезення чи пересилання, збут;

-  схиляння особи до вживання чи незаконного введення наркотичних засобів;

-  організація і утримання кубел для вживання наркотичних засобів;

-  незаконна видача або підробка рецептів чи інших документів на придбання наркотиків.

Кожен допит будується на підставі загальних рекомендацій криміналістичної тактики і судової психології. Зрозуміло, допит шанується і відрізняється деталіза¬цією обставин злочину, пов'язаних з видом наркотичного засобу, способом його виготовлення, придбання, збереження, збуту, перевезення і пересилання, безпосе¬реднього введення наркотику в організм людини.

Обшук — примусова дія, спрямована на обстеження людей, приміщень, споруд, ділянок місцевості, які перебувають у віданні обшукуваної особи, для відшукання наркотичних засобів, сировини або напівфабрикатів для їх виготовлення, а також предметів і технічних засобів, використовуваних при цьому. Розрізняють особис¬тий обшук, обшук приміщень. Специфічна особливість полягає в тому, що шукана речовина — наркотик, кількість якого звичайно мінімальна, зберігається, як прави¬ло, замаскованим під медикаменти, препарати і речовини звичайного споживання. З огляду на малі дози наркотиків злочинець може швидко їх знищити, наприклад спустити в унітаз, раковину тощо. Тому, готуючись до обшуку приміщення, варто запросити помічника й обов'язково фахівця з технічними засобами. Обшук треба планувати раптово, а час його провадження тримати в секреті.

Особливості обшуку полягають у моделюванні місць збереження, (схованок) наркотиків, які можуть бути в найпростіших предметах, знаходяться на очах. Не¬рідко схованки роблять поза приміщенням, у саду, двірських будівлях, але недалеко від житлового приміщення. У квартирі схованки найчастіше обладнають у туалеті, ванні, на кухні, що дає можливість при небезпеці швидко позбутися наркотиків. Якщо в кімнаті (гуртожиток, квартира) проживають кілька людей, то злочинець збе¬рігає наркотик не у своїх предметах і речах (тумбочка, стіл, ліжко, шафа), а прагне сховати в речах сусіда по кімнаті, родича, товариша. Нерідко наркотик приховують у ліжку хворого, колисці сплячої дитини тощо.

Дослідження речей, що не належать обшуковуваному, проводиться за загаль¬ними правилами провадження обшуку в приміщеннях загального користування. У разі потреби особи, що перебувають в приміщенні, яке обшукується, підлягають особистому обшуку, оскільки вони можуть зберігати наркотичні речовини. Для при¬ховування малих доз наркотиків багато можливостей є в жіночому одязі, косметиці. Упаковані в пластикові пакети наркотики нерідко зберігаються в природних порож¬нинах тіла людини: між ногами, пальцями рук, у роті, а іноді в шлунку.

Для обшуку транспортних засобів, купе вагонів треба запрошувати фахівців, що допоможуть розкрити можливі порожнечі, де можуть зберігатися наркотики. Пред¬мети, що виявляють у ході огляду, вилучають. Так, у приміщенні, де виготовляли наркотичні засоби, треба шукати предмети для виготовлення тютюнових виробів, сировину, тютюн, змішаний з гашишною олією, анашою; піпетки, трубки, шпри¬ци, голки, упаковки, нагрівальні прилади для перегонки тощо. Особливому дослід-женню підлягають носильні речі обшукуваного (кишені, манжети, складки), де мож¬на знайти сліди наркотиків або рослинної сировини. Інтерес становлять документи таємної «бухгалтерії», де ведеться облік купленої, збутої продукції.

Судові експертизи. При розслідуванні злочинів про незаконний обіг наркотич¬них засобів можуть проводитися практично всі види експертиз: криміналістична, судово-медична, хімічна, судово-фармакологічна, агротехнічна, психіатрична. Су¬дова експертиза обов'язкова для визначення виду і властивостей виявленої речови¬ни, віднесення її до наркотичних засобів [8, 198].

Хімічна і фармакологічна експертизи найчастіше проводяться заданою катего¬рією кримінальних справ. Вирішуються такі основні питання: чи належить дана ре¬човина або її слід до наркотичної; яка кількість наркотиків у досліджуваній речо¬вині; який спосіб виготовлення - кустарний чи фабричний; чи не є речовина лікарсь¬кою, якщо так, то для яких цілей вона застосовується, тощо.

При медичній і психіатричній експертизах ставлять такі запитання: чи є в лю¬дини ознаки недавнього вживання наркотиків; чи є в особи ознаки наркоманії; чи має особа потребу в примусовому лікуванні; чи перебувала дана особа в момент вчи¬нення злочину в стані гострого наркопсихозу чи патологічного афекту.

Оскільки коло матеріальних слідів при розслідуванні незаконного обігу нарко¬тичних речовин дуже широке (це речовини рослинного, тваринного і синтетичного походження в малих дозах, головним чином у вигляді мікрочастинок), то серед кри¬міналістичних експертиз найпоширенішою є експертиза матеріалів, речовин і ви¬робів (КЕМ РВ).

До злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних речовин,  відноситься незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилка або збут наркотичних засобів або психотропних речовин (двадцять три злочини в чинному КК).

Особливості порушення кримінальних справ про незаконний обіг наркотичних засобів обумовлені розмаїтістю обставин, пов'язаних з поняттям предмета без¬посереднього посягання (наркотичні засоби), його кількістю і способом його ви¬користання для вчинення злочину. На початку розслідування встановлюють належність до групи наркотиків, визначити  їх кількість, встановити, яким чином наркотик використовувався як засіб заподі¬яння шкоди здоров'ю людини.

Виділяються дві обставини, які складаються на момент порушення кримінальної справи: виникненню приводу для порушення кримінальної справи передувало ухвалення органом дізнання необхідних оперативно-розшукових заходів в цілях виявлення злочинів і осіб, що їх зробили  та  діяльність органів дізнання не передувала порушенню справи.

На початковому етапі провадження у справах про незаконний обіг наркотич¬них засобів слідчий організує проведення слідчих дій: а) за фактом безпосереднього виявлення ознак злочину (виникають дві слідчі ситу¬ації: «оперативні матеріали» - проводяться наступні невідкладні дії: зат¬римання, освідування, огляд місця події, одягу, допит свідків і підозрюваного; і «крадіжка» - огляд місця події, дослідна перевірка не проводиться) і б) за матеріалами відомчих перевірок – розслідування розпочинається з допиту матеріально-відповідальної особи, свідків, проводять виїмку облікової і бухгалтерської документації про рух і товарообіг складу, аптеки, бази, фармацевтичного підприємства, їх оглядом і до¬слідженням сховищ.

Завдання наступного етапу — перевірити ще раз і одержати відсутні докази, по¬будувати логічний ланцюг доказів, які викривають підозрюваного, що дасть підста¬ви пред'явити йому обвинувачення. Фактично для вирішення цього завдання при¬датні всі слідчі дії. Однак використовуються в основному допит, повторний огляд, обшук, судова експертиза. При цьому особливе значення має організація взаємодії слідчого з органом дізнання.

1.Кримінальний кодекс України від 2001 р.

2.Кримінально-процесуальний кодекс України від 1963 р.

3.Закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» від 08.07.1999 року

4.Закон України «Про протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 року

5.Конвенція про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 року Ратифікована Україною 25.04.1991 року.

6.Аверьянов Т.В., Белкін Р.С., Корухов Ю.Г. – Криміналістика.: Підручник для вузів / За ред. професора Р.С.Белкіна -М.: Виробництво «НОРМА», 2001. - 990 с.

7.Андреев Й. С., Грамович Г. Й., Порубов Н. Й. Криминалистика. – Минск: Форма, 1997. – 364 с.

8.Биленчук П. Д., Ермаков А. С., Ломако З. М., Назаров В. С. Справочное пособие для следователей.- К.: Вища школа, 1981. - 287 с.

9.Біленчук П.Д., Лисиченко Н.І., Клименко Н.І. та ін. Криміналістика: Підручник / За ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.

10.Ищенко А. В., Матвиенко В. В. Криминалистическое обеспечение методики расследования отдельных видов преступлений: Справочник. - Киев: НТВ «Правник» - НАВДУ, 1998. – 264 с.

11.Одерий А.В. Расследование преступлений о незаконном обращении наркотичес¬ких средств: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - Харьков, 1998. - 38 с.

12.Павленко Р. Незаконне нарковиробництво: шляхи запобігання та припинення // Підприємництво, господарство і право. -  2001. - №3. – С. 28-31

13.Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 588с.

14.Тимошенко В. Контрабанда наркотиков в Украине // Служба безопасности. – 1998. - №9. – С. 10-11